Бетті Мей була і спокусницею, і жертвою, і вигадкою. Її образ видозмінювався від звабливої музи художників до маргінальної постаті у світі темної містики. Так, у біографії жінки закарбувалася не стільки об’єктивна правда, скільки дух доби, зухвалість і нескінченна жага до життя. Далі на londonka.
Ранні роки та богемний шлях Бетті Мей
Уроджена Елізабет Голдінг, Бетті Мей народилася 25 серпня 1894 року на залізничній станції Тайдал-Бейсін у Лондоні. Вона була другою дитиною у родині з п’яти дітей, а її ранні роки минули в умовах крайньої бідності. Після того, як її батько Джордж Голдінг залишив родину, матір Еллен Тереза Голдінг була змушена одна забезпечувати сім’ю, працюючи виснажливо довгі години лише за десять шилінгів на тиждень. Вони жили без меблів і навіть без ліжка — ночували на в’язках ганчір’я.
Повернувшись після мандрів до Лондона приблизно у 1910 році, Бетті Мей почала занурюватися у богемне життя міста. Зокрема, вона стала постійною відвідувачкою таких місць, як Endell Street Club та Café Royal, де збиралися художники, письменники та інтелігенція. Саме у цій атмосфері дівчина взяла псевдонім і почала будувати свою кар’єру. Вона працювала моделлю, співала, танцювала, а також брала участь у виставах у The Cabaret Theatre Club, який пізніше став легендарною Cave of the Golden Calf — місцем авангардного мистецтва під керівництвом Фріди Стріндберг.
У 1914 році Бетті Мей вийшла заміж за лікаря-інтерна Майлза Лінзі Аткінсона. За її словами, чоловік вживав кокаїн і втягнув її у наркотичну залежність. Він мав доступ до препарату без обмежень, що стало згубним для обох. Початок Першої світової війни змусив Аткінсона піти на фронт. За свідченнями жінки, він прагнув розлучення, але загинув у Франції у 1917 році.
У 1922 році Бетті Мей разом з третім чоловіком, Раулем Ловедеєм, долучилася до Телемського абатства на Сицилії, де проживав Алістер Кроулі. Заінтригований поглядами окультиста та церемоніального мага, він був його учнем і «магічним спадкоємцем». Хоча жінка не поділяла фанатизму чоловіка, вона брала участь у ритуалах заради збереження шлюбу.
У 1929 році Бетті Мей видала автобіографію «Tiger Woman», у якій з відвертістю писала про власне життя, сповнене шалених пристрастей, мандрів і скандалів. Вона описувала себе як людину, яка часто жила заради вражень і миттєвих задоволень. Так, їй вдалося пройти крізь безліч пригод у Франції, Італії, Канаді та США.
Наступним шлюбом Бетті Мей став союз із журналістом Ноелем Мостіном Седжвіком, редактором The Shooting Times. Вони мешкали у сільській місцевості разом з його матір’ю, де чоловік ділив свій час між польовими видами спорту, писав про них і розповідав про них у місцевому пабі. Але до 1930-х років і цей шлюб розпався.
Після Другої світової війни слід Бетті Мей зник на деякий час. Однак у 1955 році газета Daily Express повідомила про її «знахідку» — вона жила у напівпідвальному приміщенні в Чатемі. Водночас згадка про неї як про Бетті Мей Бейлі вказувала на можливий п’ятий шлюб. Останні роки життя жінка провела у містечку Струд, де й померла 5 травня 1980 року внаслідок серцевого нападу.
Визнання та значення авантюрного життя Бетті Мей
Бетті Мей була постаттю, яка уособлювала бурхливу та неоднозначну, але надзвичайно яскраву епоху британської богеми першої половини 20 століття. Незважаючи на походження з глибокої бідності, вона змогла прокласти собі шлях до серця лондонського творчого середовища — спершу як модель, танцівниця та співачка, а згодом як центральна фігура у скандальних подіях Вест-Енду. Жінка надихнула численних художників і письменників, серед яких Джейкоб Епстан, Джеральд Рейтлінгер та Огастес Джон. «Мені було байдуже, що про мене думає світ, і у результаті те, що він думав, часто було не дуже добрим… Я часто жила лише заради задоволення і хвилювання» — казала вона.
