Вайолет Трефусіс була жінкою, яка відмовилася жити за правилами епохи та створила власну траєкторію у світі культури, мандрів і сміливих ідей. Письменниця, космополітка та меценатка, вона рухалася між Лондоном, Парижем і Флоренцією, збираючи навколо себе інтелектуалів та художників. Її життя, сповнене творчих пошуків і скандальних пристрастей, стало яскравим феноменом європейської богеми 20 століття. Далі на londonka.
Ранні роки та творчий шлях Вайолет Трефусіс
Вайолет Кеппел народилася 6 червня 1894 року у Лондоні. Дім її родини на Портман-сквер був не лише привілейованим міським прихистком, а й місцем, де вирувало життя вищого світу. Коли та була ще дитиною, її мати, Аліса Кеппел, стала улюбленою коханкою Альберта Едварда, майбутнього короля Едварда VII. Це відкрило їй шлях до кола, де інтелектуальна та аристократична витонченість ставала природним середовищем. Змалку дівчинка вирізнялася проникливим розумом і допитливістю, яка охоплювала мистецтво, книжки та подорожі. Вона полювала за першими виданнями, колекціонувала антикваріат та захоплювалася кінематографом.
Навчання у Мюнхенській школі мистецтв, а згодом у Школі образотворчого мистецтва Слейда, лише зміцнило авангардність Вайолет Кеппел. До Першої світової війни вона вже була помітною фігурою лондонського богемного середовища. Ентузіастка була талановита, космополітична, яскрава, маючи ту внутрішню свободу, яка невимушено привертає погляди.
У 1919 році Вайолет Кеппел вийшла заміж за Денніса Трефусіса. Та це не зупинило її від любовних зв’язків з Вітою Секвілл-Вест — письменницею, аристократкою та жінкою, що шукала свій спосіб існування поза нав’язаними правилами. Приватні подорожі коханок Європою, листи, що палали ніжністю і викликом, та спроба спільного життя у Франції 1920 року майже спричинили світське потрясіння. Віта й сама жила у відкритому шлюбі з Гарольдом Ніколсоном, тож їхній трикутник стосунків не залишився без уваги. У 1923 році скандальна пара опублікувала роман «Challenge», що втілював їхнє бачення свободи та пристрасті. Книжку заборонили у Великій Британії, але вона вийшла в США, підтверджуючи їхню сміливість виступати проти моральних норм.
Як і Віта Секвілл-Вест, Вайолет Трефусіс занурилася у літературну творчість. Її дебютний роман «Sortie de Secours» (1929) розповідав історію жінки, яка, намагаючись спровокувати ревнощі у коханого, закохується у старшого чоловіка, і, пройшовши шлях омани та самопізнання, зрештою відкриває для себе цінність свободи. Але найбільш промовистим її твором стала «Broderie Anglaise» (1935) — емоційна і водночас витончена відповідь письменниці на «Орландо» Вірджинії Вульф. Роман останньої, присвячений Віті, змусив Вайолет відреагувати своїм способом, створивши текст, у якому художня вигадка зливається з реальними переживаннями та ревнощами.
Тим часом у родині Секвілл-Вест зростала напруга. Гарольд Ніколсон, попри толерантність і власну нестандартність, погрожував розірванням шлюбу, якщо та не припинить спільні втечі з Трефусіс. Та навіть після розриву їхні долі продовжували перетинатися. Під час Другої світової війни, повернувшись до Лондона, Вайолет брала участь у радіопрограмі «La France Libre», підтримуючи французький опір. У 1940 році колишні коханки знову зустрілися. Вони продовжували обмінюватися листами, сповненими ніжності та ностальгії.
Ще у 1924 році Аліса Кеппел придбала L’Ombrellino — простору, залиту світлом віллу над Флоренцією, де свого часу мешкав Галілео Галілей. Після смерті батьків у 1947 році саме Вайолет Трефусіс успадкувала цей дім, зробивши його своїм остаточним притулком. Серед тосканських пагорбів, у тиші оливкових гаїв, вона писала нові романи — то англійською, то французькою — працюючи у своєму середньовічному сховку у Сен-Лу-де-Но, подарованому їй Віннареттою Зінгер. Життя жінки завершилося у стінах того самого L’Ombrellino 29 лютого 1972 року.
Віта Секвілл-Вест та Вайолет Трефусіс
Визнання та значення діяльності Вайолет Трефусіс
Багатомовна літературна спадщина Вайолет Трефусіс охоплює численні романи й есе як французькою, так і англійською мовами. Деякі з них мали комерційний успіх і здобули високу оцінку сучасників, інші так і не побачили світ, але всі разом вони демонструють її постійну внутрішню роботу. Водночас публічний образ жінки багато у чому був затьмарений її гучним романом з Вітою Секвілл-Вест. Її особисте життя стало предметом нескінченної уваги, іноді підриваючи сприйняття її як самостійної авторки. Проте саме цей контраст зробив ентузіастку гучною постаттю свого часу.
