The Women’s Library — це найстаріший та найповніший бібліотечно-музейний ресурс Великої Британії, присвячений історії жінок та жіночого руху. Її колекції охоплюють понад століття боротьби, творчості та громадської діяльності. Унікальність установи полягає у тому, що вона поєднала науковий архів, музей і культурний центр, який зберігає голоси від суфражисток до сучасних активісток. Далі на londonka.
Початки та становлення The Women’s Library
Історія The Women’s Library сягає корінням 1867 року, коли було засновано London Society for Women’s Suffrage — одну з перших організацій, що системно боролася за надання жінкам політичних прав. Серцем майбутньої бібліотеки стала зібрана Рут Кавендіш-Бентінк у 1909 році Cavendish-Bentinck Library. Ця колекція заклала основу для подальшого розвитку архіву, який описують як «основний фонд». Відповідальність за її систематизацію та професійну організацію взяла перша бібліотекарка — Віра Дуї, яка розпочала роботу 1 січня 1926 року. Саме під її керівництвом установа, тоді відома як The Women’s Service Library, перетворилася зі скромного зібрання матеріалів на повноцінний центр дослідження жіночої історії.
Першим домом бібліотеки став переобладнаний паб на Маршам-стріт у Вестмінстері. У 1930-х роках ця будівля була перетворена на Women’s Service House — масштабний жіночий центр, розташований за кілька хвилин ходьби від будівлі парламенту. The Women’s Service Library приваблювала знакових діячок свого часу, зокрема Вірджинію Вульф, Віру Бріттен та Елеонору Ратбон. Перша навіть з теплотою згадувала про заклад, називаючи його «чи не єдиним місцем, гідним вкладення зайвих гвіней».
Проте утримання бібліотеки на громадських засадах ставало дедалі складнішим. У 1970-х роках Fawcett Society, що тоді опікувалося нею, постало перед труднощами. У 1977 році The Women’s Service Library передали Політехнічному університету Лондона. Цікаво, що процесом її переїзду керувала Ріта Панкгерст — невістка Сильвії Панкгерст, однієї з найвідоміших суфражисток. Після перетворення навчального закладу на Лондонський університет Гілдголл у 1992 році бібліотека опинилася у підвальному приміщенні. Попри тісноту та періодичні підтоплення, саме у цей період вона значно розширила свої фонди та наукові зв’язки.
Боротьба за майбутнє The Women’s Library
Згодом розпочався масштабний проєкт модернізації, спрямований на створення нового, повноцінного дому для унікальних фондів. Поряд з поліпшенням умов зберігання пріоритетом стало й розширення доступу для дослідників, студентів і широкої аудиторії. Зрештою, бібліотека отримала не лише новий будинок, але й нову назву. Під брендом The Women’s Library у лютому 2002 року відкрилася сучасна інституція, створена спеціально для потреб архіву. Будівля, спроєктована відомим архітектурним бюро Wright & Wright Architects, стала взірцем продуманого культурного простору. Вона охопила світлий читальний зал з відкритими стелажами, великий виставковий простір, аудиторії для освітніх заходів та високотехнологічні архівосховища, розроблені для збереження рідкісних документів та артефактів.
До весни 2012 року економічний тиск і внутрішні пріоритети Лондонського столичного університету призвели до скандального рішення: адміністрація оголосила, що користувачами бібліотеки занадто часто є люди, які не належать до університетської спільноти, а отже установі потрібно знайти нового власника або спонсора. Це спричинило хвилю протестів. Лондонський осередок профспілки UNISON організував гучну кампанію «Save The Women’s Library», яка швидко перетворилася на широкий громадський рух. Петиція на підтримання бібліотеки зібрала понад 12 тисяч підписів від тих, хто прагнув зберегти простір та фонди у повному складі.
Попри ці зусилля, у 2013 році The Women’s Library була закрита, а її колекції перевезли до Лондонської школи економіки (LSE). Цей крок став болючим ударом для спільнот, які формувалися навколо бібліотеки: феміністичних груп, місцевих мешканців та мультикультурного району, де вона була розташована. Хоча LSE взяла на себе зобов’язання не лише зберегти фонди, але й забезпечити відкритий доступ до них для громадськості та дослідників, перехід до великої академічної установи сприймався неоднозначно. Багатьох непокоїло, чи залишиться бібліотека відкритим, живим простором, де народжуються ідеї та формується спільнота, чи ж вона ризикує перетворитися на малодоступний архів.
Визнання та значення діяльності The Women’s Library
The Women’s Library стала центром збереження жіночої історії та культурної спадщини у Великій Британії. Як найстаріший та найбільший спеціалізований бібліотечно-музейний ресурс країни, присвячений жінкам та жіночому руху, вона посіла унікальне місце серед наукових та громадських інституцій. За десятиліття існування установа накопичила понад 60 000 книжкових видань, 3500 найменувань періодики, сотні фензинів, значний масив пресових вирізок та широкий спектр як наукових, так і популярних праць з жіночої історії. Це зробило її незамінним джерелом для дослідників, активісток, митців і всіх, хто цікавиться соціальними рухами.
