У далекому минулому у Лондоні діяли суворі правила про розподіл ролей чоловіків і жінок. Здавалося, що неможливо у той час побачити жінок у білих халатах, але саме у цьому місті почала свою кар’єру лікарки Софія Джекс-Блейк — жінка, яка зруйнувала стереотипи й відкрила двері у світ медицини.
Як одна з перших жінок-лікарок Великої Британії, вона не тільки здобула медичну освіту в умовах дискримінації, а й створила у Лондоні школу, яка давала професії багатьом жінкам. Її життя — це боротьба з упередженнями, наполегливість та відданість ідеям. Вона присвятила себе викладанню медицини жінкам і була активним борцем й захисником прав жінок. Далі на londonka.
Ранні роки та освіта
Софія Джекс-Блейк народилася 21 січня 1840 року у Гастінгсі, Англія, у заможній родині. Її батько був юристом, а мати виховувала трьох дітей у релігійній строгості. Софія з дитинства мала бунтарський характер та мріяла про освіту, що було нетипово для жінок того часу, бо існували очікування, що жінка повинна виконувати роль гарної дружини й матері. Вона хотіла самостійно заробляти гроші, але батьки противилися такому рішенню доньки. Вона хотіла реалізувати себе в медицині, але на її шляху було багато перешкод.
У 1858 році Софія Джекс-Блейк вступила до Королівського коледжу в Лондоні, де вчила математику й працювала викладачкою. Такий досвід надав їй можливість зануритися у медицину. У 1865 році Софія вирушила в США, щоб більше дізнатися про освіту жінок. Там вона познайомилася з Елізабет Блеквелл, першою жінкою-лікаркою в Америці. Ця зустріч остаточно надихнула Софію подолати всі перешкоди й стати лікаркою.
Через два роки вона зі Сьюзен Даймок, стажисткою з лікарні Нової Англії, написала президентові та науковим співробітникам Гарвардського університету з проханням дозволити вступ до медичної школи університету. Вона отримала відповідь, що навчання для жінок не передбачено. У наступному році планувала вступити до нового медичного коледжу, який заснувала Елізабет Блеквелл у Нью-Йорку, але Софії довелося повернутися до Англії, бо помер батько.
Боротьба за медичну освіту
Софія Джекс-Блейк була рішуче налаштована здобути медичну освіту у Великій Британії й вірила, що хоч один університет дозволить жінкам вчитися. У 1869 році жінка подала заявку на навчання до Единбурзького університету, який був найпрестижнішим у країні. Вона отримала відмову, адже була єдиною зацікавленою жінкою. Згодом разом із шістьма іншими жінками, які відомі як “Единбурзька шістка”, вона домоглася права ходити на лекції. Жінки показали, що можуть на рівних конкурувати з чоловіками, тому ворожість до них зростала. Їх навчання супроводжували протести чоловіків-студентів і педагогів. Відомим став “бунт у Surgeons Hall” 1870 року, коли зграя людей закидала жінок брудом, а також гучно ображали.
Ці події потрапили у заголовки газет, у жінок з’явилися прихильники, але представники медичного факультету переконали університет відмовити їм у видачі дипломів. У 1874 році Софія поїхала до Швейцарії й врешті-решт здобула медичний ступінь. Коли повернулася до Великої Британії, то склала іспити у Королівському коледжі хірургів Ірландії й стала однією з перших жінок, яку у 1877 році офіційно визнали лікаркою.
Створення медичної школи
У Лондоні Софія Джекс-Блейк почала працювати у приватній практиці, лікуючи жінок і дітей. У 1874 році вона разом з Елізабет Гаррет та іншими співзасновницями заснувала Лондонську школу медицини для жінок (London School of Medicine for Women — LSMW). Це був перший навчальний заклад у Великій Британії, де жінки мали право здобувати освіту. Софія там була викладала та шукала благодійників для підтримки проєкту.
LSMW спіткало багато труднощів, бо медичні асоціації не хотіли визнавати дипломи жінок, а лікарні не допускали їх до роботи. У 1886 році вона заснувала Единбурзьку лікарню для дітей і жінок, але її основна робота була зосереджена у Лондоні. У той період Софія познайомилася з Маргарет Тодд, однією з перших учениць Единбурзької школи. Вони мешкали разом і були особливо близькими подругами. Їхні стосунки не афішувалися, проте ходили чутки, що вони були партнерками.
Софія Джекс-Блейк також була активісткою жіночого руху. Вона виборювала право жінок на освіту, працю й співпрацювала з суфражистками. Її головною ціллю була робота в медицині й вона всюди наголошувала, що жінки мають таке ж право, як і чоловіки.
Спадщина
У 1899 році Софія Джекс-Блейк неочікувано вирішила завершити медичну кар’єру і повернутися у графство Сассекс. Жінка померла 7 січня 1912 року, залишивши за собою значну спадщину. Единбурзький університет вшанував пам’ять меморіальною дошкою біля входу у медичну школу. У 2019 році Единбурзький університет посмертно вручив диплом “Единбурзькій сімці”, визнавши їх внесок. У Лондоні ім’я медикині увічнили в меморіальних дошках. Університетський коледж Лондона заснував кафедру фізіології Софії Джекс-Блейк.
Отже, Софія Джекс-Блейк була не просто лікаркою, а символом віри та боротьби. Вона змогла змінити уявлення людей про роль жінки, їх кар’єру та досягнення, довівши, що наполегливість допомагає долати перешкоди. Її робота дозволила британським жінкам стати лікарками.