Найвідомішою історією кохання XIX століття, що трапилася у Лондоні стала любов королеви Вікторії та принца Альберта. Вони були одружені 21 рік до передчасної смерті Альберта. Їхнє кохання вирізняється відданістю, пристрастю та впливом на історію.
Це був не просто шлюб за розрахунком, а щира любов, яка почалася в юності та тривала навіть після смерті одного з подружжя. Ця історія про зустріч, кохання та спадщину подружжя. Далі на londonka.
Перша зустріч
Вікторія була спадкоємицею престолу постарілого короля Вільгельма IV, її дядька, й дівчина у майбутньому мала стати королевою. Її виховували строго й контролювали всі дії та рішення. Коли молода принцеса підросла, її мати домовилася зі своїм братом Леопольдом, королем Бельгії, щоб об’єднати доньку та племінника, принца Альберта, молодшого сина герцога Саксен Кобург-Готського. Такий би союз гарантував, що влада Великої Британії й частини невеликих європейських держав залишиться у родині, а багатства будуть розподілені між усіма.
Перша зустріч Вікторії та Альберта відбулася у 1836 році, коли герцог з синами відвідували Англію. Вони провели близько чотирьох тижнів в Кенсінгтонському палаці. Почесні гості перебували весь свій час у Віндзорі, де зустрілися з членами королівської родини й відвідали визначні пам’ятки країни разом з герцогинею Кентською та її дочкою. У своєму щоденнику принцеса писала, як їй сподобалася компанія німецького принца, який був дуже красивим. На той момент Альберту було 17 років. Наступний його приїзд був цікавішим, бо за вечерями йшли танці й пара танцювала разом. Всі королівські залицяння викликали дуже велику увагу й цікавість громадськості.
У 1837 році Вікторія зійшла на трон і у свої 18 років стала королевою могутньої імперії. Ще незаміжня вона привертала увагу європейських монархів, які хотіли укласти вигідний шлюб. Справжні почуття між Вікторією та Альбертом спалахнули у 1839 році, коли Альберт в черговий раз був у Лондоні. 10 жовтня 1839 року королева Вікторія, як монарх, сама запропонувала Альберту одружитися, що було досить незвично для того часу. Принц із радістю погодився.
Сімейне життя
10 лютого 1840 року відбулося весілля в Королівській каплиці Сент-Джеймського палацу. Королева була одягнена у білу сукню, чим започаткувала традицію весільних суконь, що збереглася у сучасності. Принц Альберт прибув до Букінгемського палацу з батьком і старшим братом. Він подарував нареченій красиву брошку, яка була прикрашена красивим сапфіром і діамантами. Весільна церемонія привернула велику увагу й була відзначена з великою пишністю. Це було перше королівське весілля за понад 100 років, яке відбувалося вдень, а не пізно вночі. Таким чином, тисячі лондонців зібралися, щоб побачити пару, коли вони проходитимуть вулицями. Альберту довелося переїхати до Великої Британії, щоб одружитися з Вікторією й після цього він ніколи не жив у Німеччині.
Їх шлюб став прикладом гармонії, адже Вікторія була імпульсивною, емоційною, а Альберт — дисциплінованим і розважливим. Також він став її найближчим радником та допомагав в управлінні державою. У пари було 9 дітей, які вони народили між 1840 і 1857 роками. Родина була взірцем сімейного щастя й показувала релігійні традиції, як-от прикраса різдвяних ялинок, роздача подарунків.
У сім’ї Альберт став авторитетом у родинних питаннях, а Вікторію знали як слухняну дружину. Багато разів вони виходили на публіку разом, у тому числі на урочистих відкриттях, наприклад, у 1854 році “Crystal Palace” у Сіденгемі. Також чоловік взяв на себе багато зобов’язань королеви, тим самим зробивши свою особистість дуже впливовою. До 1860 року королева Вікторія часто покладалася на його підтримку.
Оскільки Альберт цікавився наукою й передовими технологіями, то у королівському домі було багато нових винаходів. Це був електричний телеграф та електричні лампочки. Також вони полюбляли дагеротипи — ранні фотографії, які представили на Великій виставці Альберта у 1851 році.
Трагедія родини
У 1861 році Альберту діагностували тиф, хоча сучасні історики вважають, що це могла бути хвороба Крона або навіть рак. Помер він 14 грудня 1861 року й на той час чоловіку було 42 роки. Королева була зломлена й писала, що її щасливе життя закінчилося. Вона поринула у жалобу й до кінця життя одягалася в чорне й уникала публічних виступів. Королева звела меморіали на честь Альберта, зокрема концертний зал поруч з Альберт-голлом і Меморіал Альберта в Кенсінгтонських садах. Вона просила, щоб після своєї смерті у труну поруч із нею поклали халат Альберта і гіпсовий зліпок його руки.
Варто зазначити, що смерть чоловіка не забрала його вплив. Королева продовжувала його проєкти, зокрема в освіті та мистецтві. Їхні діти уклали шлюби з європейськими монархами й тим самим зміцнили позиції Великої Британії. Історія кохання пари стала символом епохи й продемонструвала, що навіть знамениті особистості можуть мати глибокі особисті почуття. У сучасності їхні щоденники та листи опубліковані в архівах Королівської колекції. Вікторія та Альберт залишили спадщину не тільки як керівники країни, а і як пара, яка мала сильне кохання.
Отже, сім’я та історія кохання королівської пари століттями формували націю, створюючи у британців уявлення про гарну сім’ю, де займалися благодійністю й інноваціями. У Вікторії та Альберта була справжня історія кохання.