Під час промислової революції у Великій Британії на фабриках панували небезпечні, антисанітарні та нелюдські умови праці. Наприкінці 19 століття долучитися до боротьби за гідне робоче середовище вдалося Matchmakers’ Union — першій профспілці британських працівниць сірникової промисловості. Активно підтримуючи страйки та бойкоти, вона стала символом протесту проти професійної експлуатації. Далі на londonka.
Історія заснування та розвитку Matchmakers’ Union
У червні 1888 році англійська активістка Клементина Блек порушила питання жіночої праці під час зборів Фабіанського товариства. До присутніх належала її однодумиця Анні Безант, яка була шокована почутим про умови робітниць на сірниковій фабриці Bryant & May. Вирішивши самостійно провести розслідування, вона дізналася про численні порушення. Щодня жінки мусили працювати до 14 годин, отримуючи менш ніж п’ять шилінгів на тиждень. Вони часто втрачали значну частину заробітку через штрафи, які накладалися за розмови, кидання сірників або відвідування туалету без дозволу. До того ж активістка виявила, що робота з жовтим фосфором викликала серйозні захворювання у жінок.
Незабаром Анні Безант написала статтю у своїй газеті The Link під назвою «Біле рабство у Лондоні», у якій критикувала умови праці жінок на сірниковій фабриці Bryant & May. У відповідь вона намагалася змусити робітниць підписати заяви про задоволення умовами роботи, але деякі відмовилися. Коли їх звільнили, понад 1400 незадоволених влаштували страйк. За допомогою своїх видань Анні Безант, Вільям Стед і Генрі Гайд Чемпіон активно закликали до бойкоту та інформували про ситуацію. Зі свого боку перша погодилася стати майбутньою лідеркою Matchmakers’ Union.
27 липня 1888 року відбулися перші збори профспілки під головуванням Бена Купера, секретаря Cigarmakers’ Trade Union. До складу головного комітету було обрано 12 жінок, серед яких президенткою стала організаторка страйку Сара Чепмен, секретаркою — Енні Безант, а скарбником — Герберт Берроуз. На додачу було сформовано консультативний комітет, до якого робітниці могли звертатися за допомогою. Завдяки заощадженим грошам зі страйкового фонду та благодійного заходу члени змогли забезпечити себе постійним приміщенням.
Незабаром сірникова фабрика Bryant & May оголосила про готовність знову прийняти на роботу звільнених жінок та скасувати систему штрафів. Погодившись на висунуті умови, вони з тріумфом повернулися до роботи. Водночас відкритість як для жінок, так і чоловіків надала змогу Matchmakers’ Union залучити понад 650 членів до жовтня того ж року. Профспілка продовжувала кампанію проти використання жовтого фосфору. У 1896 році вона взяла участь у Міжнародному соціалістичному конгресі робітників і профспілок у Лондоні. Члени представили резолюцію, у якій закликали робітників усіх країн вплинути на уряди для заборони використання жовтого фосфору у виробництві сірників. Після репутаційної кризи директор Bryant & May Гілберт Бартолом’ю оголосив про відмову від отруйної речовини у 1901 році. Matchmakers’ Union було розпущено у 1903 році.
ThoughtCo, Анні Безант
Визнання та значення діяльності Matchmakers’ Union
Профспілка Matchmakers’ Union продемонструвала ефективність організованої боротьби за права робітників. Вона відіграла важливу роль у покращенні умов праці та приверненні уваги до проблеми використання небезпечних матеріалів на робочих місцях. Ставши важливим кроком у розвитку жіночого робітничого руху, організація послугувала натхненням для подальшого захисту експлуатованих та низькооплачуваних підлеглих.
Wikipedia