Серед яскравих постатей британського суфражистського руху особливе місце посідає Барбара Айртон-Гулд — активістка та політична діячка. Присвятивши своє життя боротьбі за соціальні зміни, вона стала на захист прав жінок та дітей. Далі на londonka.
Ранні роки та активістський шлях Барбари Айртон-Гулд
Барбара Айртон-Гулд народилася 3 квітня 1886 року у Кенсінгтоні, Лондон. Зростаючи у сім’ї видатних інженерів та винахідників Герти Айртон та Вільяма-Едварда Айртона, вона почала навчатися у Notting Hill High School. Після цього дівчина взялася за опанування хімії та фізики в Університетському коледжі Лондона. Спершу вона зосереджувалася лише на освіті, але згодом дедалі більше свого часу присвячувала руху за жіноче виборче право.
Разом зі своєю матір’ю Барбара Айртон-Гулд долучилася до Жіночого суспільно-політичного союзу у 1906 році. Після смерті батька у 1908 році вона покинула аспірантуру та повністю занурилася в активістську діяльність. Вже тоді учасниці руху Кристабель Панкгерст та Енні Кінні прославилися завдяки своєму втручанню у виступ молодого Вінстона Черчилля. Вимагаючи роз’яснень про його ставлення до надання жінкам права голосу, вони були примусово вигнані та заарештовані після протесту.
У 1909 році Барбара Айртон-Гулд обійняла посаду штатної організаторки Жіночого суспільно-політичного союзу. Тоді її прихильність до виборчої кампанії почав поділяти журналіст та письменник Джеральд Гулд. У 1910 році він став не лише чоловіком суфражистки, але й однодумцем у подальшій боротьбі за права жінок. Під час протестів у 1912 році вона була заарештована разом із 200 іншими учасницями руху. Щоб уникнути тривалого терміну, жінка втекла під виглядом школярки до Франції. Повернутися до Лондона вона змогла лише після оголошення амністії борцям за виборчі права на початку Першої світової війни.
Розчарувавшись у войовничій тактиці Жіночого суспільно-політичного союзу, Барбара Айртон-Гулд покинула його у 1914 році. Разом зі своїм чоловіком та однодумицею Евелін Шарп вона заснувала рух Об’єднані суфражистки. Він завершив свою кампанію після ухвалення Закону про народне представництво 1918 року, який надав жінкам обмежене виборче право у Великій Британії.
До кінця Першої світової війни Барбара Айртон-Гулд працювала у миротворчих організаціях, які сприяли формуванню міжнародної солідарності. Так, вона стала членом Національного виконавчого комітету Лейбористської партії у 1929 році. Однак до цього її спроби потрапити у парламент неодноразово зазнавали невдач. Навіть наполегливість, майстерність та удача не завжди ставала у пригоді жінкам у боротьбі за владу. Залишаючись без належного статусу протягом тривалого часу, суфражистка нарешті була обрана членом парламенту виборчого округу Північного Гендона на загальних виборах 1945 року.
Відтоді Барбара Айртон Гулд присвятила себе питанням постачання продовольства та боротьби з дитячою бідністю. Однак погіршення здоров’я та поразка на наступних виборах спонукала її більше не балотуватися. Залишивши парламент з важким серцем, суфражистка померла 14 жовтня 1950 року вдома у Кенсінгтоні.
Wikipedia
Визнання та значення діяльності Барбари Айртон-Гулд
Барбара Айртон-Гулд залишається однією з піонерок жіночого представництва у британському парламенті. Щоб подолати суворі обмеження системи, вона стикалася з викликами, перешкодами та розчаруваннями протягом всього життя. Наприкінці свого шляху суфражистка остаточно заклала основи для досягнення громадської та владної рівності. Своїм прикладом вона змогла надихнути багатьох жінок на вільну політичну діяльність.
National Portrait Gallery