Історія кожного міста містить хоча б декілька дивних ситуацій, таємниці яких століттями залишаються не розгаданими. А Лондон зі своєю цікавою та насиченою історією взагалі постає лідером за кількістю загадкових подій. Тут можна почути легенди про зникаючий потяг, моторошні казки про місцевих відьом, розповіді про жахливі епідемії та іншу інформацію, від якої кров стигне в жилах. Подібною стала історія однієї служниці, яка спочатку зникла, а потім повернулася до власного дому. Дивні речі відбувалися і під час розгляду цієї справи у суді. Елізабет Каннінг вважається найбільш загадковою постаттю Лондона. Якою ж була ця жінка та чому потрапила у таку ситуацію? Далі на londonka.
Хто така Елізабет Каннінг?
17 вересня 1734 року в Лондоні в сім’ї теслі народилася дівчинка на ім’я Елізабет Каннінг. Родина мала багато дітей і жила досить бідно, хоча вони й володіли двома кімнатами. Ситуація погіршилася після смерті батька Елізабет у 1751 році. Матері довелося переїхати разом з дітьми до однієї кімнати. Сама Елізабет не здобула належної освіти. Дівчина навчалася в школі письма лише декілька місяців. З цієї причини приблизно у 15 років вона почала працювати служницею. Усі господарі будинків, де працювала Елізабет, дуже добре відгукувались про неї, вважали дівчину досить сором’язливою та чесною.
Таємниче зникнення
Головна подія, яка зробила із звичайної служниці найбільшу загадку в історії Лондона, сталася 1 січня 1753 року. У той день Елізабет Каннінг проводила час із сім’єю. Вона збиралася погостювати у будинку своїх тітки та дядька, а потім сходити з мамою за покупками. Але дівчина вирішила залишитися в гостях до вечора і після цього вирушити до будинку тесляра Едварда Лайона, де вона жила вже приблизно пів року. Тож о дев’ятій годині вечора вона покинула будинок родичів. Невеликий відрізок шляху Елізабет супроводжували, а потім вона залишилася одна. Коли вже було пізно, а Едвард Лайон так і не дочекався дівчину, він пішов до будинку її матері. Згодом почалися пошуки. Але єдиною інформацією, яку вдалося відшукати, постали свідчення декількох людей. Вони стверджували, що приблизно у час зникнення дівчини чули жіночий крик.
29 січня 1753 року виснажена Елізабет Каннінг прийшла до будинку матері. Дівчина перебувала в жахливому стані. Вона ледве розмовляла, а з одягу мала лише нічну сорочку та нижню спідницю. На її голові знаходилася ганчірка, на якій було видно кров, що текла з пошкодженого вуха. Елізабет розповіла, що у той день її пограбували та побили двоє чоловіків. Згодом вона опинилася у невідомому місці, а пізніше її завели до будинку, де стара жінка запропонувала дівчині займатися проституцією. Після відмови Елізабет замкнули на горищі, де вона провела деякий час харчуючись хлібом та водою. І майже через місяць їй вдалося втекти через відкрите вікно. Дівчина також згадала ім’я, що почула в тому домі. Так з’ясувалося, що він належав організаторці проституції Сюзанні Веллс. Враховуючи все вищезазначене, мати відвела дівчину до представників влади Лондона.
Судовий процес
Історія набула величезної популярності в Лондоні. Про цей випадок писали у багатьох газетах, а населення поділилося на дві частини – захисників дівчини і навпаки прихильників Сюзанни Веллс. Спочатку усе було досить прозоро та зрозуміло. Влада заарештувала будинок Сюзанни Веллс та її саму, а також Мері Сквайрс, яку Елізабет впізнала під час розслідування. Існувала достатня кількість свідчень і злочинців вже було визнано винними. Але лорд-мер Лондона і суддя першої інстанції розпочав власне розслідування, результатом якого став арешт самої Елізабет Каннінг. Їй призначили покарання у вигляді місяця ув’язнення та семи років заслання за кривосвідчення, а названих злочинців виправдали. Ось так швидко та незрозуміло все закінчилося. А ця справа і досі залишається таємницею.