Історії створення держав містять велику кількість розповідей про людей, що стали першопрохідцями у тому чи іншому напрямку. Дуже часто подібних особистостей просто не розуміли, інколи навіть вважали божевільними. Не завжди певні зміни у соціальному житті були із задоволенням прийняті у певний період часу. Суспільство досить складно переживає ведення будь-яких нових правил або руйнування вже давно встановлених стереотипів. Але незважаючи на все це існували люди, які йшли проти традиційних концепцій. Однією з таких була Мері Монтегю з Лондона. Ця цікава та неординарна для того часу жінка відіграла важливу роль у розвитку фемінізму. Більш того її життя було наповнене подорожами і письменницькою діяльністю. Далі на londonka.
Факти з біографії жінки
15 травня 1689 року в Лондоні в досить забезпеченій сім’ї народилася Мері П’єрмонт. Це була дуже гарна дівчинка, яка вже з дитинства мріяла писати. Мабуть, їй пощастило народитися у такій родині, адже в іншому разі її бажання навряд чи здійснилися б. Маленька мрійниця, гуляючи поряд з протяжними полями, намагалася зловити сонце, яке з кожним її кроком тікало все далі. Тоді вона зрозуміла, що зловити цю вогняну кулю просто неможливо. З дитинства дівчинка цікавилася іншими місцями, що знаходилися далеко за обрієм. На жаль, у досить ранньому віці їй довелося побачити смерть мами. Це була головна людина у житті дівчинки, яка завжди любила її і розділяла захоплення дитини. Саме мати скоріш за все могла стати єдиною, хто б підтримав Мері в подальших ідеях та намірах. Після цієї трагічної події дівчинку та її братів і сестер виховувала бабуся.
Оригінальні захоплення та особливості характеру
Після смерті бабусі Мері жила з батьком. Хоча в нього і було достатньо коштів, освітою дівчини він не надто переймався. Мері отримувала основні знання від гувернантки, але усе, що вона могла їй надати – стереотипні поняття, які були прийнятними для тогочасної Англії. Тож єдиною насолодою для дівчини поставала бібліотека, яка знаходилася в одному з маєтків родини. Тут майбутня письменниця проводила найбільшу частину вільного часу. Вона самостійно вивчала латинську мову, а також прочитала безліч різноманітних книжок. Приблизно у віці п’ятнадцяти років дівчина вже написала декілька власних творів. Це були дві невеликі збірки поезій, роман у прозі та віршах і короткий епістолярний роман. А вже у більш дорослому віці Мері Монтегю розмовляла латинською на рівні більшості чоловіків (тоді цією мовою володіли тільки представники чоловічої статі). Пізніше дівчина здивувала свого батька такими знаннями.
Як би там не було, але одруження доньки поставало на той час досить важливим моментом для кожного батька. Тим паче, що батько Мері належав до вищого класу суспільства і бажав гідного кандидата для своєї дочки. Дівчина мала декілька залицяльників. Одним з них був Едвард Вортлі Монтегю. Мері довгий час листувалась з ним, а згодом він зробив їй пропозицію. Проте батько був проти такого шлюбу і схилявся до іншого кандидата. Це призвело до того, що у 1712 році закохані втекли і таємно повінчались. Чоловік згодом отримав гарну роботу та став членом парламенту в Лондоні, а Мері Монтегю завдяки своєму розуму швидко завоювала прихильність при дворі. Загалом вона дуже часто вражала всіх своїми знаннями та вміннями, що були нетиповими для тогочасної жінки. Навіть відносини будувала таким чином, щоб обидва партнери поважали бажання одне одного і мали необхідну свободу. Мері Монтегю вмовила чоловіка погодитись на роботу посла в Стамбулі. Тим самим вона стала однією з тих небагатьох жінок, яка відправилася у подорож разом з чоловіком. Пізніше ще й написала про це твір. Родина деякий час жила в Стамбулі, а згодом повернувшись до Лондона Мері Монтегю представила щеплення від віспи, альтернативу якому не могли знайти ще довгий час. Ось такою цікавою для свого часу була ця неймовірна жінка.