Мода у 19 столітті в Європі значно відрізнялася від сучасної. Існували деякі предмети одягу, які зараз можна побачити тільки у музеях або будинках колекціонерів. Стиль того часу відрізнявся вишуканістю та елегантністю на відміну від сучасного, який передбачає зручність та легкість використання. Це було століття пишних суконь, нижніх спідниць, корсетів, циліндрів та чепчиків. Цікаво дізнатися про зручність такого вбрання та основні тенденції моди того часу. Чи шкодив такий стиль здоров’ю та які секрети приховували пишні сукні та елегантні костюми мешканців Лондона у 19 столітті? Далі на londonka.
Історія головного предмету одягу кожної жінки у 19 столітті
Характерним для 19 століття було носіння корсету, що підкреслював жіночі форми. Цей предмет одягу утримував живіт, округлював бюст, надавав форми стегнам та приховував нижню білизну, яка була виготовлена з тонкої тканини. Це був обов’язковий атрибут кожної жінки, адже дизайни суконь розроблялися саме з урахуванням того, що талію буде звужено. Корсети зазвичай виготовляли з щільної тканини, у більшості випадків з бавовни. Робота виконувалася вручну. У передній частині корсета знаходився бюск (тонка планшетка, схожа на лінійку), матеріалами для створення якого слугували метал або дерево. Він встановлювався для надання виробу плавної лінії, інколи таких елементів було декілька. У 1820-их роках винайшли металеві вушка, які розташовувалися позаду. Завдяки цьому корсет можна було зашнуровувати щільніше. У деяких моделей передбачалося створення лямок, що підтримували корсет та знаходилися близько до плечей, через що були непомітними, якщо жінка одягала сукню з широким вирізом.
Мода у 19 столітті розвивалася досить швидко. Постійно відбувалися зміни у дизайні суконь, поціновувачі нових тенденцій обговорювали популярність пишних рукавів або вузьких силуетів. Це позначалося і на еволюції корсетів. У 1860-их роках було винайдено новий метод їх створення. Його особливість полягала у використанні пари. Накрохмалені корсети залишали на нагрітих парою мідних каркасах, що імітували форму жіночого тулуба. Такі вироби увійшли в історію як найжорсткіший одяг. Під час носіння такого корсету у жінок виникали проблеми зі здоров’ям, адже одяг негативно впливав на внутрішні органи людини. Але мода встановлювала свої правила і корсети залишалися актуальними ще багато років.
Відмінності одягу в залежності від соціального статусу людини
Одяг людей нижчого класу значною мірою відрізнявся від стилю представників вищого соціального статусу. Наприклад, жінки, що не походили з аристократичних родин носили сукні з дешевих матеріалів. Але в той же час тканина повинна була бути досить щільною для можливості виконання господарських робіт. Вона довгий час не псувалася і витримувала неодноразове прання. У гардеробі такої жінки зазвичай знаходилося три сукні. Перша була призначена для повсякденного життя, друга для світських прогулянок, а третю одягали щонеділі, коли йшли до церкви. Також варто зазначити, що представниці нижчого класу не надто слідкували за змінами в тогочасній моді. Серед чоловіків були популярні бавовняні сорочки. Саме ця тканина відрізнялася комфортністю, тому з неї виготовляли одяг як для повсякденного життя, так і для сну вночі. Ще з бавовни виготовляли шийні хустки. Протягом 19 століття також досить популярними були вузькі брюки.
Цікавішим та більш різноманітним поставав одяг представників вищого класу. Особливістю чоловічого вбрання було пальто, яке могли собі дозволити тільки люди з великими статками. Такий предмет одягу відрізнявся високим елегантним коміром та прямокутними прорізними кишенями. Пальто виготовляли з бавовни, шовку та вовни, а прикрасою слугували витончені візерунки та смуги. На початку 19 століття чоловіки носили бриджі, які згодом поступилися місцем більш довшим моделям брюк. Для пошиття літнього одягу використовували лляні та бавовняні тканини з атласними вставками, а для зимового підходили вовняні матеріали, що мали темніший відтінок. Жінки були просто зобов’язані слідкувати за модними тенденціями, а їх одяг складався з декількох шарів. Саме з цієї причини необхідною поставала допомога служниць. Складно уявити скільки часу представниця вищого класу витрачала на підготовку до звичайної прогулянки, адже спідниця налічувала приблизно шість шарів одягу, що знаходилися під нею, а ще необхідно було затягнути корсет, зробити зачіску та багато інших дій. Для виготовлення таких суконь зазвичай використовували не грубі, а навпаки більш легкі тканини. Це надавало їм свіжого вигляду та повітряного шарму.
Зачіска, що мала пасувати до обраного вбрання
Важливим елементом дотримання стилю поставала зачіска. Серед чоловіків популярним було коротке волосся з підстриженими кучерями і довгими бакенбардами. Через те що чоловіки мили голову не дуже часто вони використовували нічні шапочки або сіточки. Жінки збирали волосся в пучок або хвіст, а іноді укладали завитком та перекидали на плече. Також багато хто з них мав чубок та невеликі кучері навколо обличчя. Прикрашали волосся квітами та стрічками, але представниці вищого класу одягали вишукані прикраси, що нерідко поставали сімейними реліквіями. На світські заходи або прогулянки часто носили капелюхи та чепчики.
Вікторіанська мода, або Вплив королеви на суспільство
Мода завжди перебувала під впливом певних історичних та соціальних змін. Так відбувалося і в 19 столітті. Визначною подією для всієї країни було проголошення коронації принцеси Вікторії, яка пізніше стала іконою стилю для більшості людей. Історія називає період правління королеви, що тривав 64 роки, вікторіанською модою. Мешканці багатьох міст Великої Британії, а особливо Лондона брали приклад з королеви практично у всьому. Також одним з найвидатніших процесів цього періоду поставала колоніальна експансія та промислова революція, що позначилися на покращенні життєвого рівня лондонців. Такі події призвели до збагачення суспільства, а отже і до виникнення розкішного стилю. Він відрізнявся використанням якісних матеріалів, дорогоцінного каміння та вишуканих прикрас. Мінімалізм точно не був ознакою такої моди, адже увага зосереджувалась на великій кількості виразних елементів гардеробу. Створювалися розкішні дизайни та неймовірний декор.
Особливо цікавими є сукні, що виготовляли у період 1837-1901 рр. Розмір спідниць поступово збільшувався, а також майже з кожним десятиліттям додавався новий шар, що створював пишні форми. Через наявність великої кількості додаткових елементів та пишних рукавів виготовляли шалі та накидки, які можна було з легкістю одягнути у прохолодний сезон року. Але у 1860-их роках об’ємною у вбранні була тільки задня частина. У моду увійшов своєрідний каркас – кринолін, що піднімав верхню частину спідниці ззаду, у той час як спереду сукня залишалася прямою. Під сукні одягали корсети, що робили талію дуже тонкою. Виглядало це прекрасно та вишукано, але одним великим недоліком було те, що усі сукні вікторіанської епохи були надто довгими і збирали сміття з вулиць. Особливо таке вбрання приносило проблеми жінкам нижчого класу суспільства, тому що пишні спідниці постійно бруднилися.