Як доглядали за собою жінки Лондона у минулому?

Лондон — це не лише історичне місто, де зароджувалася політика і культура світу. Це місто, де формувалося уявлення про красу, жіночність і догляд за собою. Протягом століть жінки міста шукали секрети краси, додавали ритуали очищення тіла, створювали косметичні засоби.

Від середньовічних рецептів краси до салонів Вікторіанського періоду, лондонські жінки використовували різні методи, щоб підкреслити власну привабливість. Життя жінок підпорядковувалось домашній роботі, вихованню дітей, але попри все вони завжди хотіли виглядати вишукано та почуватися гідно. Далі на londonka.

Природні засоби давніх часів

Жінки Лондона широко використовували косметику протягом усього Середньовіччя. У той час догляд за собою був тісно пов’язаний із природними засобами та релігійними обмеженнями. Якщо говорити про природні засоби, то їх готували з тваринних жирів, розмарину, огірків, алое віра, меду, насіння, квітів. Гладенькою шкіра ставала завдяки рослинним засобам, які лікували висипання. Варто зазначити, що церковні діячі засуджували надмірну увагу до власної зовнішності, тіла, волосся. Церква вважала турботу за своєю зовнішністю марнославством.

Оскільки у давній період Лондон був без води через проблеми водопостачання, всі милися дуже рідко, то для очищення обличчя і тіла використовували грубі тканини, а зуби чистили золою, яку змішували з травами. Багатим жінкам допомагали служниці, які розчісували волосся, заплітали його в коси, прикрашаючи стрічками.

Варто зазначити, що у Врокстері, де було найбільше римське поселення у Великій Британії, під час археологічних розкопок знайшли 50 пар пінцетів, які використовували для видалення волосся з тіла. Ця знахідка свідчила про те, що у давні часи жінки доглядали за собою. Волосся видаляли навіть чоловікам, які займалися фізичними вправами, такими як боротьба. Вищіпувачі чоловічого волосся працювали у лазнях і криками привертали увагу до своєї роботи.

Гігієна Вікторіанської епохи

У вікторіанську епоху гігієна та догляд за собою стали важливою частиною життя жінок. Покращення гігієни стало можливим завдяки ширшому доступу до води та мила. Дуже популярними стали турецькі лазні. У той період жінки не мали права голосувати чи подавати до суду, а заміжніх дам обмежували у праві власності. Такі стереотипи сформували чіткі очікування, що жінки мусять сидіти вдома, тримати чистоту помешкання та ростити дітей. Через це, уявлення про ідеальну дружину було пов’язане з обов’язками й ніяк не з доглядом за собою чи б’юті-процедурами.

Доглядати за собою та стати привабливішою більше шансів мали лондонці з грошима, бо щоб був гладкий лоб, шкіра без висипань, завите волосся та губи коралового відтінку — жінки мусили платити гроші майстрам. Наприклад, прищі вони лікували ртутними пастами або домашнім засобом з телячої ноги, відвареної у річковій воді. Шкіра повинна була бути блідою, тому дами не виходили на вулицю без парасольки або капелюшка, а веснянки змивали свинцевим лосьйоном. Від зморшок змащували обличчя сирою цибулею або ананасом. Волосся мили яєчними білками, ромом, рожевою водою, а блиску додавали мастило зі свинячого сала. Зуби відбілювали зубною пастою з деревного вугілля, сірчаної кислоти, а потім ротову порожнину лимонним соком.

XIX століття та комерція краси

Індустріальна революція змінила правила догляду за собою. Більшість жінок почали працювати, їхній спосіб життя поступово змінювався. Через це у Лондоні почали створювати жіночі клуби та салони, де б вони могли трохи відпочити та попіклуватися про себе. Наприклад, у 1884 році близько Оксфод-Циркус відкрили перший громадський туалет для жінок. Це стало важливим моментом у забезпеченні потреб у громадському місці. Також простір надавав можливість усамітнитись і привести себе до ладу.

Поступово почали з’являтися перші комерційні косметичні продукти. Лондонські аптеки, зокрема, “Boots”, стали продавати креми, шампуні та навіть парфуми, що були доступні середньому класові. Жінки почали використовувати лосьйони для зволоження, барвники для волосся, хоч вони й були шкідливі. У моді все ще залишалась природна краса, але з кожним днем популярність косметики зростала. Помаду та рум’яна використовували стримано, щоб уникнути асоціацій із жінками легкої поведінки. Водночас всі жінки носили корсети, які допомагали сформувати талію, але дуже шкодили здоров’ю.

До середини століття у місті з’явилося багато салонів, наприклад, у Вест-Енді салон Александра Росса. Жінки туди приходили робити локони, пучки, використовуючи шпильки. Дуже покращилася і гігієна, бо чистота тіла, волосся, зубів стали пріоритетом.

Вже у сучасності косметика і догляд за шкірою стали масштабною індустрією. Найкращі косметичні салони, продукція, візажисти та стилісти — це все доступно для лондонських жінок. Місто залишається одним із центрів індустрії краси. У престижних районах, таких як Кенсінгтон, Шордіч чи Вестмінстер, працюють косметологічні студії. Салони “Urban Retreat”, “Hershesons” чи “EF MEDISPA” є оазисами краси й відпочинку.

Отже, догляд за собою становив важливу частину життя лондонських жінок. Засоби догляду протягом століть змінилися від настоїв середньовіччя до аптечних засобів. Лондон продовжував формувати звання модної столиці, задаючи тренди в догляді й тим самим впливав на моду Європи, світу.