Заснування та розвиток перукарської справи у місті Лондон

Лондон в усі часи був центром стилю та моди. Це стосується не тільки розвитку швейного виробництва, модного одягу, а також стильних зачісок, прикрас волосся. Перукарська справа міста має багату історію, що ілюструє зміни, які відбувалися в Лондоні й тривали протягом століть. Від середньовічних цирульників до сучасних модних салонів — це стало важливою справою індустрії моди.

Перукар — це професія людини, що працює з волоссям клієнта. Це найдавніша професія, яка починається ще зі стародавніх єгиптян і греків. У давні часи перукарів називали цирульниками аж до XX століття і з кожним роком їх мистецтво тільки удосконалювалось. Далі на londonka.

Історія цирульників

У середньовічному Лондоні робота з волоссям була тісно зв’язана із цирульниками, які займалися не лише стрижками, а й з голінням і навіть виривання зубів. Після того, як служителям заборонили займатися медициною, цирульники, які там працювали з гострими лезами, додавали до своїх послуг маленькі хірургічні операції стосовно лікування ран або видалення зубів. У 1308 році було створено “Гільдію цирульників” (“Worshipful Company of Barbers”), яка регулювала якість послуг і навчання майстрів. Цирульники у той час створювали чоловікам прості стрижки та формували бороди, які були модними у той період. Жінки укладали своє волосся самостійно, додаючи пір’я, стрічки. У багатих лондонців були приватні цирульники, які вміли робити складні зачіски на заходи.

У XVI-XVII століттях стали популярними перуки. Завдяки Карлу II, який створив моду на великі кучеряві перуки, їх почали носити всі чоловіки. Це призвело до великої популярності перук і лондонським перукарям довелося відкривати нові майстерні на Стренді та Вестмінстері, де робили пишні перуки з кінського волосу або людського волосся. У той період заможні люди наймали французьких перукарів, які з інших країн привозили до Лондона декор для волосся, інструменти, які треба було гріти на вогні.

Цирульники втратили медичні послуги у 1745 році, коли цирульники-хірурги відокремилися від перукарів. З того часу перукарська справа стала окремою професією.

Нова мода

У будинку номер 71 по St. James`s Street є найстаріша перукарня у світі. Її історія починалась у 1805 році, коли приватний підприємець Вільям Френсіс Труфіт вирішив спробувати працювати перукарем та парфумером. Перуки вже почали виходити з моди, бо мода поступово переходила до коротких зачісок. Перукарні, наприклад на Бонд-стріт почали пропонувати послуги гоління і стрижок для людей середнього класу. Гарні стрижки у перукарні Труфіта стали дуже популярними, а його вважали чудовим майстром. До спеціаліста приходили найвідоміші люди Лондона, зокрема, Вінстон Черчилль, Оскар Вайлд, Френк Синатра та інші.

Жінки також іноді стали ходити до перукарів, але все одно більшість зачісок створювали вдома. У той період у Лондоні виходив журнал “The Lady’s Magazine”, де публікували інструкцію до кожної зачіски. Це також допомагало зробити популярною перукарську справу.

Перукарі для всіх

Промислова революція XIX століття трансформувала перукарську справу у Лондоні. Почали з’являтися спеціалізовані салони, які обслуговували чоловіків та жінок. Юджин Сутер, швейцарський іммігрант, відкрив модний жіночий салон у лондонському Вест-Енді. Він розповідав клієнтам, що побував у Парижі та знається на стилі й моді. Перукар впровадив електричну перманентну завивку. Цю технологію знають як “Eugène wave” і вона стала революцією в перукарській індустрії, дозволивши створювати стійкі зачіски.

Наприкінці століття почали з’являтися перші перукарські школи, а сама професія була популярною. У 1918 році відбувся страйк перукарів, що призвело до зупинки роботи лондонських перукарень. Спочатку у страйку брали участь працівники салонів Фолкнера, а потім приєдналися магазини “Harrods”, де працював 71 перукар. Страйк завершився успіхом і підняттям заробітної плати.

До початку Другої світової війни чоловічі перукарні сміливо конкурували з пабами. Туди приходили не тільки на стрижку, а й поговорити, дізнатися новини та поспілкуватися. Після війни почали з’являтися салони краси. У 1969 році Кіт Вейнрайт відкрив перший унісекс-салон “Smile” у Лондоні, який став символом нової епохи перукарського бізнесу. Він обслуговував відомих зірок, таких як Девід Боуї та Пол Маккартні. У 1980-х роках Тревор Сорбі, колишній артдиректор “Vidal Sassoon”, створив культові зачіски “Wedge” та “Scrunch”, що стали символами епохи. Стиль перукаря звертав увагу на геометрії та розумінні клієнта, а це повністю змінило уявлення про перукарську справу.

Завдяки чудовим перукарям і стилістам Лондон завжди на крок попереду інших міст. Різні епохи сприяли сміливим експериментам, які розвивали перукарський бізнес. Усе мистецтво зачісок сучасності прославляє індивідуальність, свободу та практичність.

Отже, у сучасності перукарський бізнес — це справжній вид мистецтва: від традиційних стилів до сміливих сучасних образів. Перукарі Лондона залишаються серед лідерів перукарської індустрії. Історичний спадок продовжується і надихає нові покоління спеціалістів розвивати таку цікаву справу.