Історія Лондона знає багато діячів того часу, які зробили значний внесок у розвиток міста. Відомою є й Амелія Опі, письменниця, гуманістка, яка залишила слід у культурі та історії мегаполіса. Вона була творчою, активною, мала літературні здібності та активну громадську позицію. Далі на londonka.
Жінка була письменницею і її романи мали неабияку популярність у вищих колах суспільства. Опі також боролась за права знедолених та виступала проти рабства. Її життя припало на драматичний період наполеонівських воєн, а писала жінка так, що відображала спектр ідеологічних проблем того часу.
Життя та робота
Народилася Амелія Опі (Олдерсон)12 листопада 1769 року у Норвічі графства Норфолк. Дівчина була дитиною лікаря і хоч формальної освіти не мала, але зростала у середовищі, де обожнювали літературу, що надихнуло її на творчість. Після смерті матері вона стала господинею дому батька і була з ним близькою аж до його смерті.
Амелія Опі життєрадісна та приваблива, полюбляла вишуканий одяг, мала шанувальників. Навчалася французької у Джона Брукнера та успадкувала радикальні погляди свого брата судді Едварда Голу Олдерсона.
Кар’єра письменниці
У юності Опі писала п’єси, вірші та організовувала театральні постановки. Перший твір “The Dangers of Coquetry” вона написала ще у 18 років і до 1800 року її твори публікувались та рекламувались по всій Англії. У 1801 році Амелія Опі закінчила роман “Батько і донька” (“Father and Daughter”). Критики вважали, що у ньому була тільки фантазія та пафос. Після його виходу жінка почала публікуватись постійно.
Її твори часто були присвячені моралі, любові й стали дуже популярними у Лондоні. Особливу відомість їй приніс роман “Покарання” (“Adeline Mowbray”), який вона написала у 1805 році. Це була історія про соціальну нерівність, про права жінок та суспільство. Саме гострі, болючі питання робили твори письменниці важливими у літературній сфері.
Варто зазначити, що саме Лондон став осередком життя і роботи Амелії Опі. Там вона вийшла заміж за художника Джона Опі. Також місто було простором для її самовираження, бо там існувала можливість зустрічатись з різними літераторами, говорити про гострі суспільні питання. Жінка ходила у різні літературні заклади, брала участь у різноманітних заходах. Також вона читала свої твори й тим самим здобула багато прихильників.
Рух проти рабства
Письменниця була активною учасницею громадських рухів. Вона виступала за права жінок та підтримувала скасування рабства. Після створення “Бірмінгемського жіночого товариства допомоги невільникам-неграм” (пізніше “Жіноче товариство Бірмінгема”) 8 квітня 1825 року Амелія Опі з Ганною Генрі заснували незалежну жіночу групу у Норвічі. До 1831 року налічувалось 73 таких жіночих організацій, які виступали проти рабства.
Жінка була присутньою на Всесвітньому конгресі по боротьбі з рабством, який проходив у Ексетер-Голі у Лондоні у 1840 році, але їй відмовили у дозволі бути спікеркою, бо вона була жінкою. Енн Найт потім дізналась, що художник Бенджамін Роберт Гейдон почав писати портрет тих, хто боровся проти рабства.
Також Опі співпрацювала з квакерами, що вплинуло на її життєві погляди та мрію змінити світ на краще. Позиція у важкій боротьбі зробила жінку ключовою фігурою англійського антирабовласницького руху.
Спадщина Опі
Померла Амелія Опі 2 грудня 1853 року після нетривалої хвороби, але залишила після себе культурну спадщину. Дослідники й у сучасності вивчають її твори. Жінка є прикладом для багатьох, бо досягла великого успіху і свою популярність використовувала для покращення життя людей.
Амелія Опі не була просто письменницею — вона стала тією, хто власними переконаннями змінила історію та вплинула на суспільство. Жінка була символом боротьби за справедливість та рівність у Лондоні.