Ізабель Ніколас — це постать, яку неможливо вмістити в один жанр. Художниця, інтелектуалка та муза визначних діячів, вона створила власну траєкторію у світі. Залишаючись вірною своєму покликанню, жінка зуміла подолати соціальні обмеження, бідність та особисті драми. Далі на londonka.
Ранні роки та богемний шлях Ізабель Ніколас
Ізабель Ніколас народилася 10 липня 1912 року у Лондоні, але зростала у Ліверпулі. ЇЇ батько був капітаном корабля та транспортував екзотичних тварин у зоопарки Великої Британії. Його передчасна смерть залишила родину без засобів до існування, а саму дівчину — без сподівань на здобуття освіти. Однак завдяки силі свого таланту вона отримала стипендію на навчання у Королівській академії мистецтв.
Професійна кар’єра Ізабель Ніколас розпочалася у майстерні знаного скульптора Джейкоба Епстайна. Спільна робота переросла у пристрасний роман, що мав складні наслідки для всіх учасників любовного трикутника. Коли муза залишила майстерню, то подарувала скульптору та його дружині не лише емоційні потрясіння, але й позашлюбну дитину. Зрештою, вона залишила цю драматичну ситуацію позаду й вирушила здобувати мистецьку освіту до Парижа.
Доля підготувала для Ізабель Ніколас зустріч із журналістом британського видання Daily Express Сефтоном Делмером. Побачивши її погруддя роботи Джейкоба Епстайна, він був настільки вражений красою моделі, що вирішив колись одружитися з нею. За збігом обставин, чоловік натрапив саме на ту жінку, образ якої не давав йому спокою. Це знайомство завершилося шлюбом.
Після початку Другої світової війни Ізабель Ніколас повернулася разом із Сефтоном Делмером до Лондона. Тоді її чоловік вів радіопередачі німецькою мовою, маскуючись під прихильника режиму і проводячи інформаційні диверсії. Припускається, що жінка також брала активну участь у психологічній війні, редагувала антинацистські видання і належала до середовища друкарів, шпигунів та журналістів. Попри спільну справу, шлюб не витримав випробувань війною — наприкінці конфлікту подружжя розлучилося.
Наступним етапом життя Ізабель Ніколас стало одруження з Константом Ламбертом, головним диригентом Королівської опери. Цей шлюб відчинив для неї двері до світу музики й театру. Вона створювала художнє оформлення вистав, писала танцюристів, а також експериментувала з формою і змістом. Саме у цей період формується її унікальний стиль, який вона назвала «квінтесенціалізмом».
З 1949 року Ізабель Ніколас виставлялася разом з художником Френсісом Беконом. Їх єднала не лише спільна справа, але й творчі погляди та прив’язаність. Відкритий гомосексуал, він пізніше зізнавався, що вона була єдиною жінкою, з якою у нього були особисті стосунки. Попри неоднозначність цих слів, спілкування митців стало прикладом глибокої дружби, духовної спорідненості та творчого резонансу.
Після смерті Константа Ламберта Ізабель Ніколас вийшла заміж утретє — за його друга, композитора Алана Росторна. Подружжя оселилося у критому солом’яною стріхою будинку у сільській місцевості Ессексу, де жінка провела останні чотири десятиліття. Неподалік мешкав і Френсіс Бекон. Художниця почала багато подорожувати — від Австралії до Африки, від Греції до Італії. Тоді її медитативні картини були натхненні тихим перебігом сільського життя, тваринами й рослинами. Ізабель Ніколас померла практично самітницею у своєму будинку 27 січня 1992 року. Через кілька місяців пішов з життя і Френсіс Бекон — останній з її близьких, хто її пережив.
Визнання та значення авантюрного життя Ізабель Ніколас
Життя Ізабель Ніколас було допитливим, мандрівним і незалежним. Її мистецтво було відвертим дослідженням тіла, простору та внутрішнього стану людини, яке балансує між фігуративністю та абстракцією. Її стиль вирізнявся медитативністю та уважністю до тілесного як до головного елементу емоційного самовираження. Вона була активною учасницею інтелектуальних дискусій з такими лідерами філософської думки, як Жорж Батай, Жан-Поль Сартр та Альбер Камю. Не менш значущими були її професійні та особисті зв’язки й з видатними художниками епохи — Пабло Пікассо, Андре Дереном та Альберто Джакометті.
