Історія розповідає нам про багато випадків, коли жінку не сприймали у якості повноправного члена суспільства. Варто згадати навіть ту надзвичайно велику кількість стереотипів, що досі присутні у сучасному світі. Досить довгий період роль жінки полягала у веденні господарства та вихованні дітей. Жінки досягли більш поважного ставлення суспільства порівняно нещодавно. Цьому сприяв потужний жіночий рух, що прокотився багатьма країнами світу (особливо у Європі). Подібні організації створювалися і в Лондоні. Історія міста може розповісти багато цікавих фактів про суфражисток. Цей рух за надання жінкам виборчого права набув великої популярності у 20 столітті. Які головні особливості цього суспільного явища можна виокремити та чи вдалося жінкам Лондона досягти бажаного? Далі на londonka.
Передумови виникнення глобального жіночого руху
Загалом супротив жінок у всій Великій Британії відображав результати тих подій, які відбувалися у суспільстві впродовж багатьох років. Можна порівняти цей процес з лавою, що кипить у вулкані і врешті-решт через деякий час вибухає. У 19 столітті нерівність у правах чоловіків та жінок була присутня у багатьох сферах життя. Жінки отримували меншу заробітну плату (в тому випадку, якщо взагалі мали можливість працювати), науковий ступінь надавався також тільки чоловікам і загалом зустріти жінку, наприклад, в медичній або політичній галузі було досить складно. Останнє спричинило глобальну боротьбу за надання жінкам виборчого права. Починаючи з 1868 року було здійснено декілька спроб щодо внесення до уряду законопроєктів, які передбачали надання жінкам права голосу. З кожним роком їх підтримувала все більша кількість депутатів, але в той же час усі вони були відхилені урядом.
Виникнення суфражистського руху та ким були його засновники
Суфражистки були своєрідною частиною кампанії Votes for Women, метою якої була боротьба за надання права голосу жінкам на парламентських та загальних виборах. Їх головними інструментами були дебати, мистецтво, пропаганда, але інколи представники подібних організацій вдавалися до нападів на власність (у тому числі влаштовували підпали та побиття вікон). Започаткуванням такого руху вважається 1903 рік. Саме тоді Еммелін Панкгерст з двома дочками створили у Манчестері Women’s Social and Political Union. Незабаром штаб-квартиру перенесли до Лондона. Організація закликала пробудити націю щодо надання жінкам права голосу і набула досить великої популярності.
Поширення руху та подальший розвиток організації
Рух почав розповсюджуватись усією країною шаленими темпами, але основна діяльність створеної організації відбувалась саме в Лондоні. Women’s Social and Political Union складався з 90 окремих відділів по всій Великій Британії, а в Лондоні у свою чергу розташовувалося більша їх кількість, ніж в інших містах (34 такі організації). Через безпосередню близькість до представників влади тут можна було досягнути бажаного швидше та ефективніше. Волонтери, а також наймані працівники Women’s Social and Political Union проводили заходи зі збору коштів, закликали приєднуватися до демонстрацій та випускали щотижневу газету Votes for Women. Така діяльність вимагала постійної присутності у будівлях уряду, що й було забезпечено. Жінки влаштовували протести, ганьбили депутатів та приковували себе до стін визначних споруд. Проте такі дії припинилися через початок Першої світової війни. Основні зусилля тоді докладалися для допомоги військовим. Уряд скористався цією подією і вирішив поки не розглядати дане питання. Незважаючи на всі труднощі, суфражистки все ж отримали позитивний результат. У 1928 році було ухвалено Representation of the People (Equal Franchise) Act 1928, який вирівнював виборчі права для всіх осіб віком від 21 року.