Незаконно народжені діти завжди поставали предметом дискусій у багатьох країнах. Зазвичай вони були приречені на зневажливе ставлення суспільства та сумнівне майбутнє. Ця проблема була актуальною і у XVIII столітті в Англії. Більшість таких дітей проживало на територіях Вест-Індії, адже їх колонізація британцями передбачала наявність великої кількості рабів. Така доля чекала і на Дідо Елізабет Белль, але дівчинку привезли до Лондона. Чому вона стала світською особою та які перешкоди зустрічалися на її життєвому шляху? Далі на londonka.
Початок історії
Спочатку слід згадати деякі історії з життя батьків Дідо Елізабет Белль для того, щоб краще зрозуміти особливості її долі та ставлення тогочасного суспільства до подібних людей. Її мати була темношкірою рабинею, а статус батька сприяв тому, що дівчинка виховувалася в оточенні аристократів, а не рабів. На момент народження дочки Джон Ліндсей був військово-морським офіцером. Він також постає цікавою особистістю через те, що став батьком п’яти позашлюбних дітей. Він зустрів рабиню Марію Белль на іспанському кораблі, який захопили британці. Тоді дівчині було всього 14 років, а вже у 15 вона народила дитину. У 1765 році, коли Дідо Елізабет Белль було приблизно 4 роки, мати з донькою переїхали до Лондона. Дівчинка отримала гарні умови для життя, але батько публічно так і не визнав її своєю дитиною. З цієї причини Дідо Елізабет Белль отримала прізвище матері і не була зазначена у заповіті батька.
Подальша доля та образ Дідо у фільмах і книгах
Дідо виховувалася у Kenwood House в Лондоні. Її погодилася прийняти аристократична родина, що також виховувала племінницю (майже однолітку Дідо). Таким чином дівчата зростали разом. Загалом, Дідо Елізабет Белль мала усе те, що зазвичай є характерним для заможних родин. У маєтку до неї добре ставилися та надали освіту. Її можна було назвати світською особою та взірцем тогочасної моди, але не дочкою рабині. Однак навіть турбота родини не вплинула на стереотипи, що виникли у суспільстві. Двоюрідний дядько дівчини Вільяма Менсфілд (той, кому належав Kenwood House) досить часто висловлював свою думку щодо абсурдності такого явища, як рабство. Він інколи допомагав рабам відстояти свою позицію під час судових засідань. Проте тогочасне суспільство ставилося до мешканців колонізованих територій дуже погано. Воно вважало їх своєю власністю і не вбачало в цьому нічого негативного, а висловлювання Вільяма Менсфілда сприймало, як нав’язані темношкірою дівчиною, що мешкає у його домі, поняття.
Дідо Елізабет Белль прожила у Kenwood House приблизно 30 років. Через своє походження вона рідко мала можливість відвідувати бали, а її присутність на інших світських заходах викликала незадоволення оточуючих. У 1793 році Дідо вийшла заміж за слугу-француза. Трохи згодом у подружжя народилося троє дітей. Історія життя Дідо Елізабет Белль стала підґрунтям для виникнення багатьох творчих ідей. Наприклад, у 2007 році у Queen Elizabeth Hall в Лондоні можна було побачити оперну трилогію «Spirit Songs», яку створила Ширлі Томпсон. В одній з її частин композиторка приділила велику увагу образу Дідо Елізабет Белль. У 2013 році світ побачив фільм «Belle». У тому ж році Кейтлін Девіс опублікувала роман «Family Likeness», основою якого частково стала історія життя Дідо. Через п’ять було створено мюзикл «Fern Meets Dido». Також цю особистість згадано в романі «Swing Time», що вийшов друком у 2016 році. А у 2021 році було опубліковано ще один твір «Dangerous Freedom», підґрунтям для створення якого стали факти з життя Дідо Елізабет Белль. Загалом, її особистість залишається предметом для дискусій та створення художніх творів і в сучасному світі.