Абатство Баркінг є колишнім королівським монастирем. Його місцем розташування був лондонський район Баркінг. І нерідко про нього говорили, як про найважливіший жіночий монастир країни.
Londonka.uk розповість більше.
Початок історії
Згаданий монастир у сьомому столітті побудував Святий Еркенвальд (згодом він став лондонським єпископом). Це абатство він заснував для своєї сестри, – Святої Етельбурги. Саме їй випала честь обійняти посаду першої настоятельки монастиря.
Після того, як Етельбурга померла, настоятелькою стала її учениця Свята Хільделіта.
“Королівське кохання”
Пізніше пост настоятельки згаданого монастиря обійняла Свята Вульфхільда. В неї закохався король Едгар Миролюбний. Однак вона не хотіла залишати релігійне життя, тому всіляко відкидала подарунки та залицяння.
Саме Його Величність сприяла тому, щоб черниця стала настоятелькою. Також він передав у володіння монастиря чимало маєтків.
Важливий об’єкт
Коли почалося нормандське завоювання Англії, посаду настоятельки монастиря обіймала Ефгіва.
Королю Вільгельму Завойовнику неодноразово доводилося зупинятися в монастирі, доки йшло будівництво Лондонського Тауера.
Відповідальність
З урахуванням розташування монастиря, на нього була покладена відповідальність за те, щоб утримувати прилеглі мости.
Однак після того, як у 1135-му було засновано стратфордське абатство Ленгторн, настоятелька монастиря Баркінг передала йому це зобов’язання.
Обрання настоятельок
Варто зазначити, що до 1214-го настоятельки монастиря обиралися лише королем. Але після втручання Папи королем Іоанном було надано монахиням дозвіл самостійно проводити вибори абатиси.
Але пізніше король заявив, кожен новий монарх, зійшовши на престол, має право брати участь у виборах настоятельки.
Згодом, завдяки цьому положенню, посаду настоятельки отримала Аліса де Белюс (коли на престол увійшов король Едуард Другий). Також за цією ж нормою було обрано Маргарет Суінфорд (тоді королем став Річард Другий) та Мод Кайлет (на той момент трон перейшов до Генріха Четвертого).
Катастрофа
1377-й ознаменувався тим, що більшу частину земельних ділянок монастиря затопила Темза.
Ступінь руйнувань була досить серйозною. Тому згодом повного відновлення цих володінь монастир, на жаль, досягти не зміг. Причиною став фактор спустошення землі та високої вартості ремонтних робіт. Все це призвело до того, що абатство значно зубожіло.
Станом на 1382-ий землі монастиря мали офіційний статус затоплених. І рівень їхнього річного доходу сильно знизився.
У 1409-му, понад тридцять років після катастрофи, земельні ділянки все ще не вдалося відновити. І це всупереч тому, що монастир витратив понад дві тисячі фунтів стерлінгів на спроби їх врятувати.
Загалом абатство втратило приблизно сімсот двадцять акрів землі.
Король неодноразово робив спроби допомогти монастирю.
Зокрема, за його указом було залучено робітників для проведення ремонтних робіт. А ще монарх розпорядився звільнити абатство від сплати деяких зборів.
Питання водопостачання
1462-й ознаменувався фактичною покупкою Джоном Рігбі монастирського водопостачання. Тоді якраз сталася чергова поломка водопроводу. Джон її усунув. Але натомість абатство мало щорічно платити Джону певну суму. В принципі, це можна назвати орендною платою за користування водопроводом.
Але тодішню настоятельку монастиря обурив такий перебіг подій. Тому вона ініціювала пошук іншого джерела для абатства.
Розпуск
У 1539-му монастир був розпущений. Це сталося у рамках проведення програми короля Генріха Восьмого з розпуску абатств.
Після цього монастир знесли, а більшість його володінь розпродали.
Варто зазначити, що процес знесення будівлі розпочався у червні 1540-го. І тривав він упродовж вісімнадцяти місяців. Встояти вдалося лише північним воротам монастиря та комендантській вежі.
Цікаво, що частину будівельних матеріалів монастиря згодом використали повторно.
Зокрема, свинець застосували у процесі проведення ремонтних робіт у Грінвічському палаці. А камінь вирішили використати для того, щоб побудувати новий маєток короля Генріха Восьмого.
Фото: wikipedia