Емілі Уайлдінг Девісон увійшла в історію як відома англійська суфражистка. У двадцятому столітті вона активно вела боротьбу за жіночі голоси та права. Дев’ять разів її заарештовували, понад п’ять разів вона оголошувала голодування. Але все це не змогло зламати її і позбавити головної ідеї про свободу жінок.
Londonka.uk розкаже більше.
Початок історії
Наша героїня народилася 11-го жовтня 1872-го в південно-східній частині Лондона.
У віці тринадцяти років Емілі стала ученицею Кенсінгтонського середньої школи. А в 1891-му її зарахували в Холлоуейський Королівський коледж. Там вона активно вивчала літературу.
Після смерті батька, матері нашої героїні не було коштів, щоб забезпечити дочці навчання.
Тому Емілі почала працювати гувернанткою, а у вечірній час вона навчалася.
Згодом дівчині вдалося зібрати певну суму для вступу до оксфордського Коледжу Святого Х’ю.
Наша героїня була дуже успішною в навчанні і її досягнення були удостоєні багатьох нагород. Однак вищу освіту їй так і не вдалося здобути. Причиною стало те, що на той час жінкам були недоступні вчені ступені.
Наступна діяльність
Після цього протягом 1895-1896-х Емілі була співробітницею церковної школи. Після цього вона перейшла працювати до однієї з приватних шкіл. А в 1898-му наша героїня зайнялася репетиторством.
1902-й ознаменувався тим, що дівчина стала студенткою Лондонського університету. Його вона закінчила в 1908-му.
Вступ до організації
Восени 1906-го наша героїня стала членом організації, представленої Жіночим суспільно-політичним союзом. Ця організація вважала за мету забезпечити жінок наявністю в них виборчого права.
У результаті Емілі вирішила повністю присвятити себе організації.
“Арештний дебют”
Березень 1909-го запам’ятався першим арештом нашої героїні. Тоді вона та ще двадцять одна жінка вирішили влаштувати марш, щоб зустрітися з прем’єр-міністром Г. Г. Асквітом. Однак цей захід закінчився скандалом, і Емілі було заарештовано. Причиною стало те, що вона напала на поліцейського під час виконання ним службових обов’язків.
Тоді вона отримала місячне ув’язнення.
Наступні висновки
Влітку 1909-го нашу героїню заарештували вдруге. Тоді вона з іншими феміністками перервала проведення зборів, у яких було заборонено брати участь жінкам. Її засудили до двомісячного ув’язнення. Але Емілі оголосила про своє голодування, і це спричинило її дострокове звільнення.
Вересень 1909-го ознаменувався ще одним арештом Емілі. Тоді вона кидала каміння під час проведення політичного мітингу. В цих зборах брали участь лише чоловіки. Після цього нашу героїню відправили до в’язниці, але через її голодування знову випустили раніше.
В жовтні 1909-го Емілі заарештували тоді, коли вона намагалася закидати камінням Ллойда Джорджа. Але так сталося, що замість нього в автомобілі був Уолтер Рансімен. Тоді він був членом Кабінету Міністрів. Після звільнення наша героїня з’явилася на політичний мітинг, і почала кидати каміння в Рансімена.Тоді її не лише заарештували, а й засудили до виправних робіт.
На цей раз, незважаючи на голодування Емілі, її не випустили. Натомість щодо неї почали застосовувати примусове годування.
“Міцний горішок”
Однак Емілі виявилася ще тим “міцним горішком”, і після першої спроби такого годування, вона вирішила забарикадуватися прямо в камері. Для цього вона використовувала табурет та ліжко. Тому тюремні представники не могли потрапити всередину. Через це їм довелося розбити одне із вікон камери, і направити на ув’язнену шланг із водою. Тільки так вони змогли потрапити до камери.
З цієї миті наша героїня харчувалася примусово.
Згодом усе це спонукало її звернутися до суду на представників в’язниці. А в січні 1910-го їй присудили сорок шилінгів як відшкодування збитків.
Палата громад
Навесні 1910-го Емілі вирішила пробратися до приміщення палати громад. Це було необхідно їй для того, щоб запитати членів про виборче право жінок.
Тоді її в чергове заарештували, але настання відповідальності цей вчинок не спричинив.
Обманна ініціатива
Варто зазначити, що того ж таки 1910-го група депутатів зайнялася розробкою законопроєкту, який би забезпечив правом голосу мільйон жінок. Але єдина умова цього полягала в тому, щоб ці жінки мали особисту власність. Згаданий Союз був дуже задоволений таким перебігом подій. І навіть припинив проведення своїх скандальних акцій.
Однак у листопаді 1910-го законопроєкт був провалений. Тоді ліберальним урядом Асквіта було порушено обіцянку про надання парламенту часу для того, щоб обговорити законопроєкт.
Невдоволення феміністок
Після цього делегація Союзу, яку було представлено трьома сотнями жінок, хотіла скласти відповідну петицію. Але перепоною стала реакція з боку поліцейських.
Згодом феміністки надали цьому дню назву “Чорна п’ятниця”. І вони активно стали скаржитися на напади, більшість із яких мали сексуальну спрямованість.
Незважаючи на те, що Емілі не заарештували, її дуже обурило таке ставлення до делегації. Тому за кілька днів наша героїня розбила вікна Королівського офісу парламенту. За це вона була заарештована та отримала місячне ув’язнення.
Наша героїня почала голодувати, і тоді щодо неї застосували насильницьке годування.
Нова тактика
Грудень 1911-го ознаменувався тим, що наша героїня зайнялася розробкою тактики з підпалу поштових скриньок. Тоді вона була заарештована за те, що вона підпалила поштову скриньку поряд із парламентом.
Емілі засудили до шестимісячного ув’язнення. Цього разу, незважаючи на те, що феміністка не оголошувала голодування, у в’язниці одразу почали її примусово годувати. Так би мовити, випередивши плани Емілі. Крім цього, стан її здоров’я залишав бажати кращого.
Однак пізніше наша героїня разом зі своїми співкамерницями-суфражистками вирішили забарикадуватися і все ж таки оголосити голодування.
Тоді двері камери виламали і вони були насильно нагодовані.
Після цього, посилаючись на відсутність сил зазнавати жахливих тортур, Емілі зістрибнула з тюремного балкона.
Внаслідок цього вона отримала сильну травму голови та два зламаних хребця. Всупереч травмам, її насильно погодували та повернули до камери.
Несхвалення з боку керівництва
Варто зазначити, що підпал нашої героїні поштових скриньок не санкціонувало керівництво Союзу. І це спричинило те, що вона втратила прихильність цієї організації.
Пізніше представники керівництва Союзу повідомили, що всіляко намагалися зупинити Емілі у таких різких та небезпечних діях. Але вона продовжувала, і для цього їй зовсім не потрібні були офіційні вказівки.
Останній арешт
Листопад 1912-го запам’ятався останнім арештом Емілі. Причиною стало те, що вона напала на одного з баптистських священиків, переплутавши його з Ллойдом Джорджем. Вона отримала десять діб ув’язнення. Але її відпустили раніше після чотириденного голодування.
Фатальний випадок
4-го червня 1913-го, взявши з собою прапори суфражисток, наша героїня вирушила в Епсом, щоб взяти участь у Дербі.
Коли перегони вже почалися, Емілі вибігла на середину траси з прапором феміністок. Цієї хвилини біг Анмер – кінь короля Георга V, жокеєм якого був Герберт Джонс.
Зіткнення призвело до того, що Анмер перекинувся і впав, а нога жокея застрягла у стремені.
Сама Емілі впала, знепритомнівши.
Присутні намагалися допомогти і нашій героїні, і Герберту. Згодом вони обоє потрапили до однієї з місцевих лікарень.
За кілька днів Емілі прооперували. Однак це не покращило стану її здоров’я. Причиною смерті сорокарічної феміністки став перелом основи черепа.
Фото: wikipedia