Вчений-психіатр XX століття у Лондоні Вільям Саргант

Вільям Саргант — британський психіатр, якого знають як харизматичного лікаря у бездоганному костюмі. Його вважають найсуперечливішою фігурою в історії британської психіатрії через пристрасть до електроударної терапії та інсулінової коми. Використані методики у сучасності більшість психіатрів визнають небезпечними й навіть шкідливими.

У Лондоні він працював у Королівській лікарні Ватерлоо й “перепрограмовував” пацієнтів часто без їхньої згоди. Книга психіатра “Battle for the Mind” зробила його знаменитим, проте пацієнти вважають лікаря “монстром”. Далі на londonka.

Раннє життя та шлях до кар’єри

Вільям Саргант народився 24 квітня 1907 року у великій і заможній сім’ї в Гайгейті, Лондон. Його батько був міським брокером, а мати була донькою священника з родини багатих валлійських пивоварів. З 7 років хлопчик ходив до школи-інтернату, спершу у школу Святого Вілфреда, де він отримував стусани за бунтарство, доки не виправився і не став капітаном футбольної команди. Далі здобував освіту у школі Лейс, а пізніше вивчав медицину у коледжі святого Іоанна у Кембриджі.

Він зацікавився психіатрією досить рано й у 1930-х роках працював у “Maudsley Hospital”, де на власні очі побачив лоботомію й переповнені палати. Після прибуття в лікарню він брав участь у тестуванні амфетаміну, як нового засобу від депресії й навіть сам приймав його у процесі підготовки здобуття диплома з психологічної медицини. Також за час роботи в лікарні він побачив такий метод лікування як інсулінотерапія.

У 1938 році Саргант отримав стипендію Рокфеллера й провів рік у Гарвардській медичній школі у Бостоні. Коли почалася Друга світова війна він повернувся у Лондон й працював військовим психіатром. У “Sutton Emergency Hospital” (пізніше “Belmont”) Саргант працював з ветеранами та пацієнтами з гострими психотичними та невротичними станами. У своїй роботі використовував інсулін, седативні препарати та експериментальні методи. У 1948 році “NHS”, “Royal Waterloo” інтегрували в “St Thomas’s” і Вільям Саргант у 41 рік став головним психіатром.

Кар’єра у Лондоні

Саме “St Thomas’s” Вільям Саргант перетворив на лікувальний і дослідницький центр. Підвал відремонтували й використовували як амбулаторне відділення. Роботу Сарганта фінансувала Національна служба охорони здоров’я й підтримували благодійні фонди та приватні особи. Там він створив Ward Five — “Sleep Room”, спеціальна темна палата для сну. Лікуватися туди приїжджали багаті люди: актори, шпигуни, арабські принци, політики.

Медсестри зі “Sleep Room” згадували, що у пацієнтів завжди був пустий погляд і виглядали вони дуже погано. У цьому місці Саргант міг безперешкодно використовувати свій власний підхід в психіатрії. Його терапія глибоким сном, тобто безперервний наркоз, стала сумно відомою процедурою. У той час рідко обговорювали ризики, які могло принести лікування. Саргант вважав, що наркоз і ECT (електроконвульсивна терапія) руйнує шаблони поведінки й “перепрограмовує” розум на позитивні думки. Пацієнти не усвідомлювали наскільки довго вони спали й чим саме їх лікували. Згодом виявилося, що для пацієнтів це було тяжке випробування, яке зруйнувало спогади й змушувало боротися з екзистенційною кризою ідентичності.

Мало в кого була сміливість протистояти Сарганту, адже він був медичним авторитетом, і до нього ставилися як до “бога” колеги й пацієнти. На лоботомію пацієнтів відправляли тільки якщо не діяла “кімната сну”. У 1960-х роках батьки середнього класу навіть відправляли своїх непокірних доньок для морального виправлення. Психіатр вірив у те, що шокова терапія також може вилікувати депресію та шизофренію.

У спеціальній кімнаті жінки перебували у глибокому сні під дією лікарських препаратів та ECT. Заряд 110 вольтів викликав епілептичні напади двічі на тиждень. Часто таке лікування проходило без усвідомлення жінок.

Внесок і позитивні моменти

Проте в його роботі є місце не лише критиці, адже є те, що стало дійсно корисним. Саргант був видатним клініцистом і вчителем свого покоління. У період психоаналізу саме він наголошував, що під час кризових ситуацій треба діяти швидко, розширюючи спектр способів лікування. Його книга “An Introduction to Physical Methods of Treatment in Psychiatry” була важливою працею, яку кілька разів перевидавали та перекладали, а студенти-психіатри навіть навчалися з неї.

Робота психіатра сприяла тому, що питання психічного здоров’я стали обговорюватися громадськими діячами. Підіймалися теми медичної етики й захисту прав пацієнтів. 1 квітня 2009 року “BBC Radio 4” показувало програму, яку розробив Джеймс Мо під назвою “Revealing the Mind Bender General”. Вона була присвячена діяльності Сарганта і зосереджена на лікування уві сні. Пацієнти засвідчували, що лікування зруйнувало їх життя. Також були порушені питання прав людей стосовно згоди на лікування і навіть смертей, адже тривалий штучний сон пов’язаний з ризиками тромбозу, пролежнів, інфекцій і навіть паралічу. Справжній скандал вибухнув у 2025 році з книгою Джона Сторка “The Sleep Room”. Пацієнти розповідали свої страшні історії й після такого лікування мали зруйноване здоров’я.

Отже, Вільям Саргант залишився в пам’яті складною і суперечливою особистістю. Його праця стала своєрідним відображенням психіатрії XX століття з моральними питаннями й тестуванням меж, до яких можна доходити в лікуванні психічних хвороб.