З одного боку, вікторіанська епоха характеризувалася змінами, реформами та прогресом, з іншого — соціальною нерівністю та бідністю. Тоді зазнала свого розквіту банда Forty Elephants — одна з найперших жіночих злочинних організацій у Великій Британії. Встановивши контроль у кримінальному світі Лондона, вона знайшла свій шлях до впливу та влади. Далі на londonka.
Історія заснування та розвитку Forty Elephants
У 1873 році відкрито повідомив про свою діяльність жіночий злочинний синдикат Forty Elephants у Лондоні. Відтоді мешканки району Елефант-енд-Касл об’єдналися для здійснення крадіжок, шахрайства та шантажу. Співпрацюючи зі своїми напарниками з Elephant and Castle Mob, вони зосередилися на розвитку організованих, хитрих та підступних методів досягнення своїх цілей.
Спершу лідеркою злочинного синдикату Forty Elephants була відома грабіжниця Мері Карр. Вона реалізовувала поцуплене настільки швидко, що його було неможливо відстежити. Продемонструвавши завзятість та креативність, Еліс Даймонд продовжила її справу у 1916 році. У той період жінки робітничого класу могли лише одружитися, важко працювати за копійки або поєднувати обидва варіанти. Однак нова очільниця перетворила невеликі крадіжки бідних напарниць на масштабні операції.
Кодекс поведінки Еліс Даймонд забороняв учасницям злочинного синдикату Forty Elephants пити на роботі, пізно лягати спати та пускати сторонніх. Їхні масові набіги поширилися не лише на Вест-Енд, а й на інші райони Англії. Тоді Selfridges & Co був одним з перших універмагів, де клієнти могли самостійно обирати та приміряти товари. Хоча коштовності залишалися під наглядом, жінки знайшли спосіб їх викрадати.
Модернізуючи свою діяльність, злочинний синдикат Forty Elephants інвестував у швидкісні автомобілі для перевезення награбованого та втечі від поліції. Ба більше, його учасниці мали декілька інноваційних тактик у використанні вікторіанського одягу. На відміну від обмеженого чоловічого гардероба, жіночий був багатий на шари та аксесуари для приховування викраденого. Іншою популярною схемою банди була «тиснява»: група метушилася біля ювелірного прилавка, передавала товар, плутала продавця та швидко розбігалася. Незважаючи на регулярні арешти, жінки знову приєднувалися до неї після звільнення.
Однак ув’язнення Еліс Даймонд та 9 інших учасниць у 1920-х роках стало початком кінця злочинного синдикату Forty Elephants. За підбурювання до насильницького бунту очільницю засудили до 18 місяців каторжних робіт. Наступною лідеркою стала Ліліан Роуз Кендалл, але вона не змогла врятувати банду від занепаду. Після початку Другої світової війни жінок чекала різна доля: арешти, переїзди або посади на звільнених робочих місцях. Зі свого боку Еліс Даймонд відмовилася залишати рідне місто під час евакуації. Захворівши на розсіяний склероз, вона померла у 1952 році.
London Dark Tourist
Підсумок та значення злочинної діяльності Forty Elephants
Злочинний синдикат Forty Elephants залишається однією з найпідступніших жіночих банд в історії Великої Британії. Обмежені можливості для жінок робітничого класу у легальному заробітку послугували приводом для об’єднання їхньої кмітливості, хитрості та лукавства. Використовуючи стереотипи та упередження про свою стать як перевагу, вони вплинули на розвиток організованих кримінальних угруповань. Завдяки чіткій ієрархії, швидкому збуту викраденого та співпраці з однодумцями учасниці зберігали перевагу у місцевому злочинному світі. Так, представниці бідних верств населення змогли тероризувати столичну еліту Лондона протягом десятиліть.
HubPages