Абатство неповнолітніх святого Клера було монастирем, де мешкали францисканські жінки, які вели релігійний спосіб життя. Монастир було засновано наприкінці тринадцятого століття.
Londonka.uk розповість більше.
Рання історія та таємниця назви
За багатьма джерелами назва монастиря пов’язана з Орденом Святого Клера. Йдеться про жіночу гілку Ордену Святого Франциска.
Що стосується історії самого абатства, то вона почалася у 1291-му. Саме тоді Папа Микола Четвертий готувався до проведення хрестового походу.
Новостворений монастир мав розмістити групу бідних Клер.
Згодом черниць до Англії привезла друга дружина графа Едмунда, Бланш де Артуа, яка раніше була дружиною наваррського короля Генріха ле Гро.
До речі, на той момент дочка Бланш та Едмунда, Жанна Перша була неповнолітньою. Цей факт, мабуть, вплинув на назву монастиря.
Походження черниць
Багато джерел свідчать, що привезені черниці мали іспанське походження. Однак це не зовсім так. Вони приїхали із Франції. Точніше, йдеться про Лоншан.
Згодом правила, які наказав для монахинь Папа Боніфацій Восьмий, називалися Лоншанськими.
Про благодійників
Засновником монастиря графом Едмундом були надані у володіння монастиря землі та багатоквартирні будинки. Усе це розташовувалося у передмісті Лондона.
До ранніх благодійників абатства також варто віднести сера Генрі ле Гейліса. Саме він займався будівництвом монастирської каплиці. Згодом його там і поховали.
Бідність
Однак попри численні володіння, привілеї та пільги, дохід черниць був досить скромним.
Пізніше абатис навіть звільняли від сплати зборів церковного та громадянського характеру. Причиною була бідність.
Істотна відмінність
Важливо зазначити, що монастир відрізнявся наявністю доволі тісних королівських зв’язків. І спочатку планувалося, щоб усі жінки, які хочуть стати черницями, мали благородне походження. Але це положення так і не стало нормою, обов’язковою до виконання.
Страшна епідемія
Згаданий монастир неодноразово страждав від різних епідемій. Зокрема, 1514-ий ознаменувався повторною появою в Лондоні бубонної чуми. Звичайно, вона не оминула і мешканок абатства.
Вже станом на 1515-тий від цього захворювання померло приблизно двадцять сім черниць.
Для того, щоб остаточно позбавитися всіх слідів страшної епідемії, було прийнято рішення спалити основні споруди монастиря.
Відновлення
Для того, щоб їх знову побудувати, були залучені численні пожертвування.
Так, коштами щедро ділилися багато шановних і високопосадовців Лондона, а також звичайні городяни.
Питання доходу та утримання
Станом на 1535-й дохід монастиря був чималим. А майно абатства складалося з лондонських та навколишніх рент, маєтків та земель.
А умови, в яких жили черниці, були такими самими, якими відрізнялися інші жіночі монастирі.
Настоятельці Елізабет Селвідж виділялася довічна пенсія, щорічний розмір якої складав сорок фунтів стерлінгів.
Подальша доля
Після того, як монастир розпустили, він протягом певного періоду часу був резиденцією Джона Клерка. Останній був англійським єпископом, а також дипломатом-ветераном Генріха Восьмого.
Пізніше королем було конфісковано єпископську резиденцію як компенсацію.
У 1554-му будинок було передано в користування уряду. Тоді там розмістили Управління з артилерійського озброєння.
Деякі з споруд монастиря збереглися до моменту їх знищення у 1797-му внаслідок пожежі. Ця подія стала причиною того, що назавжди зникли величні старовинні будівлі. Адже пожежа була настiльки сильною, що споруди не мали жодного шансу на те, щоб вистояти.