Життя жінок міста Лондон під час Другої світової війни

Друга світова війна змінила життя людей у Великій Британії, зокрема у Лондоні. Відряджання чоловіків на фронт, бомбардування, нестача ресурсів, потреба у робітниках — все це впливало на долю жінок. Для багатьох жінок це був час великої стійкості й випробувань.

Внесок жінок у період війни був неоціненим: від медичної допомоги до роботи на оборонних підприємствах. В армії служило понад 640 000 жінок, включно з тодішньою принцесою Єлизаветою, яка навчалася на механіка й водія, досягнувши звання молодшого командира. Далі на londonka.

Праця жінок на виробництві

Оскільки тисячі чоловіків служили у збройних силах під час Другої світової війни, лондонським жінкам доводилося братися за різні роботи. Понад 7 мільйонів британських жінок працювали на заводах з виробництва боєприпасів, виготовляючи зброю, наприклад, кулі й снаряди. Лондонські жінки працювали механіками, інженерами, водійками пожежних машин і автобусів, наглядали за повітряними нальотами. Хоч такі військові роботи добре оплачувалися, але найчастіше жінки працювали понаднормово і часто без вихідних. Часто вони піддавалися ризикам нещасних випадків під час роботи з небезпечним обладнанням або з вибуховими матеріалами.

Також жінки щодня мали справу з токсичними хімікатами. Деяких жінок називали “канарками” через те, що їх шкіра стала жовтою після контакту з сіркою. Деяких жінок відправляли працювати на ферми. Видавали уніформу й вони мали жити на фермах.

Кваліфікованим жінкам платили 2,15 фунта стерлінгів на тиждень, хоча некваліфіковані чоловіки отримували удвічі більше. У 1943 році на заводі “Rolls Royce” жінки оголосили страйк, але на них кидали протухлі яйця і називали непатріотичними за те, що вони вимагали підвищення заробітної плати у воєнний час. Врешті зарплатню їм підвищили до рівня заробітної плати напівкваліфікованих робітників-чоловіків.

Роль у збройних силах

З початком Другої світової війни жінки вступали на службу до різних військових та цивільних підрозділів: “Auxiliary Territorial Service” (ATS), “Women’s Auxiliary Air Force” (WAAF), “Women’s Royal Naval Service” (WRNS). Жінки літали на неозброєних літаках, були водійками швидкої допомоги, медсестрами й виконували роботи в тилу ворога у європейському опорі в Управлінні спеціальних операцій. Спершу до служби закликали лише самотніх жінок 20-30 років, але до середини 1943 року майже 90% самотніх жінок і 80% заміжніх жінок працювали на заводах або у збройних силах.

У 1939 році реформували жіночу Королівську військову-морську службу. Жінок наймали на берегові роботи, щоб звільняти місця чоловікам для служби в морі. Також вони виконували важливі ролі у плануванні та організації військово-морських операцій.

Жінки у Лондоні вступали в добровольчі організації, як-от “Women’s Voluntary Service” (WVS) — найбільшою волонтерською організацією в історії Великої Британії. Вони надавали допомогу цивільним під час повітряних нальотів, формуючи центри відпочинку, місця з харчуванням та медичною допомогою. Також вони опікувалися евакуацією й розміщенням дітей. Працівниці добровольчої організації допомагали вагітним жінкам та людям похилого віку.

Життя під час Бліцу

З осені 1940 року на Лондон почали наносити масивні повітряні нальоти — “Blitz”. Хоч вони й були з перервами, але продовжувалися довгий період. Лондон був однією з головних цілей атак. Багато людей загинули й були поранені або залишилися без даху над головою. 7 вересня 1940 року дістало назву “Чорна субота”, бо сотні німецьких літаків скидали бомби на місто. Загинуло 430 осіб і 1600 було поранено, але це був лише початок. Лондон піддавався нападам 57 днів підряд і бомбардування тривали регулярно кілька місяців, поширюючись на інші міста країни. Найінтенсивніший наліт стався у ніч на 10 травня 1941 року, викликавши великі пожежі. Тоді загинуло понад 1500 людей й було зруйновано 11 000 будинків.

Жінки й побут

Оскільки чоловіки пішли на фронт, то багато жінок залишалися з дітьми й вели домашнє господарство. Багато молодих жінок вперше опинилися далеко від дому й далеко від своїх сімей. На нових місцях жінки доглядали за дітьми у новому оточенні та вчилися пристосовуватися до нових викликів. Попри домашні обов’язки жінки ще ходили на роботу, шукали харчі в умовах дефіциту продуктів та палива. За їжею були великі черги й посилені правила раціонування.

Великим викликом було забезпечення житла людям після бомбардувань, було зруйновано багато будинків і люди змушені були приймати евакуйованих або жити в притулках. Діти в бомбосховищах опановували навчання, підтримували одне одного і навіть чергували ночами, допомагаючи матерям. Жінки Лондона ховалися у метро, готували їжу і чай, заспокоювали дітей, чергували ночами та розбирали завали.

Отже, Друга світова війна змінила життя лондонських жінок. Вони працювали на заводах, виховували дітей, виконували військові обов’язки та волонтерили. Їхній внесок у життя міста був неоціненним. І хоч після завершення війни життя поступово повернулося до звичного режиму, досвід війни змінив лондонців і переформатував роль жінки. Історії та музеї у Лондоні нагадують про жертви та перемоги за час війни.