Свого часу об’єднати жіноче педагогічне коло у Великій Британії вдалося Національній спілці викладачок (National Union of Women Teachers). Створивши потужну професійну мережу, вона активізувала боротьбу жінок за свої права та інтереси на робочих місцях. Далі на londonka.
Історія заснування та розвитку Національної спілки викладачок
Викладачки у Національній спілці вчителів (National Union of Teachers) вперше сформували Жіночий комітет у 1896 році. У 1900 році він перетворився на постійний орган. Його склад сформувався з жінок-членів апарату профспілки, а також охопив деяких чоловіків-членів за посадою. Незважаючи на створення спеціалізованого комітету, питання професійної гендерної рівності все одно залишалося неврегульованим у Великій Британії.
Особливо показовою була позиція профспілкового журналу Board Teacher, який відкрито не підтримував рівну оплату праці для викладачок. Парадоксально, але Жіночий комітет не виявляв активності щодо проведення кампаній з цього критично важливого питання. Подібна пасивність спровокувала розчарування серед прогресивно налаштованих членів профспілки.
У 1906 році відбулося перейменування осередку на Національну федерацію викладачок (National Federation of Women Teachers). До 1916 року він не лише згуртував велику кількість жінок, але й зіткнувся з нестримним розчаруванням щодо постійного чоловічого контролю над Національною спілкою вчителів. Це спонукало активісток почати готуватися до виходу з об’єднання після закінчення Першої світової війни.
Вирішальний крок до незалежності був зроблений у 1920 році, коли жінки офіційно відокремилася та утворили Національну спілку викладачок зі штаб-квартирою у Лондоні. Спочатку їм було дозволено одночасно вступати до Національної спілки вчителів, оскільки існували побоювання щодо потенційної ізоляції членів у сільській місцевості. Однак з плином часу організація дедалі жорсткіше ставилася до подвійного членства та остаточно заборонила його у 1932 році.
Національна спілка викладачок сформувалася не просто як професійне об’єднання, а як виразно феміністична організація з широкою програмою дій. Її діяльність характеризувалася дотриманням ідеологічних принципів, що виходили за межі суто професійних інтересів педагогічних кіл. Організація підтримувала активні зв’язки з іншими феміністичними організаціями та окремими діячами руху за права жінок. Крім того, вона брала участь у ширших соціальних та політичних дебатах щодо смертної кари, мінімальної заробітної плати та політики в галузі охорони здоров’я.
У середині 1920-х років кількість членів Національної спілки викладачок сягнула рекордних 8,5 тисяч осіб. Однак після цього спостерігалося поступове зменшення охочих долучитися до спільної боротьби. Зрештою, організація припинила своє існування після остаточного досягнення рівної оплати праці у 1961 році. Так, частина активісток вступила до Національної спілки вчителів, а інша — до Асоціації помічниць вчителів.
UCL Blogs
Визнання та значення діяльності Національної спілки викладачок
Понад пів століття Національна спілка викладачок боролася за досягнення рівної оплати праці у Великій Британії. Важливу роль у її організації та розвитку відіграли Емілі Фіппс, Агнес Доусон, Ненсі Стюарт Парнелл та Нен Макміллан. Зануритися в історію боротьби активісток можна за допомогою таких матеріалів, як «The Story of the National Union of Women’s Teachers», «A History of the National Union of Women Teachers» та «Deeds Not Words: The lives of suffragette teachers». До того ж сучасники мають змогу переглянути архіви об’єднання в Інституті освіти Університетського коледжу Лондона.
archives.ucl.ac.uk