В історії Лондона дуже цікаво простежується феміністичний рух, коли жінки виборювали право на відстоювання власної позиції, право на навчання, на рівні відносини з чоловіками. Видатною постаттю була Елеанор Ретбоун, яка зробила великий внесок у права жінок. Вона була громадською діячкою, першопрохідницею в області допомоги на дитину. Далі на londonka.
Цікава історія життя політикині приваблює жінок, які надихаються сміливістю, впевненістю та цілеспрямованістю реформаторки. Елеанор Ретбоун була незалежним членом парламенту, прихильницею допомог на дитину та прав жінок.
Дитинство та юність
Елеанор Ретбоун — донька соціального реформатора Вільяма Ретбоуна VI. Народилася вона у 1872 році й своє дитинство провела у Ліверпулі. Через політичну діяльність батька дівчина з ранніх років познайомилась з різними політиками, слухала розмови старших. Батьки заохочували її до соціальної роботи. Освіту вона отримувала вдома, а пізніше відвідувала Кенсінгтонську середню школу у Лондоні. Пізніше вона вступила у Сомервіль коледж в Оксфорді. Також брала уроки класичної літератури у Люсі Мері Сілкокс, хоч батьки були проти. З самого дитинства вона читала відомих феміністок та соціальних реформаторок тих часів, таких як Міллісент Фосетт, Жозефіна Батлер, які й вплинули на світогляд.
У 1894 році вона була однією з засновниць “Асоційованих прагматиків” — неофіційна назва жіночої дискусійної групи, які збирались недільними вечорами. Встановлені зв’язки стали корисними після того, як жінки покинули Сомервіль. Елеанор Ретбоун завжди цікавилась нерівністю та соціальною справедливістю, тому подальшу її роботу визначила участь у феміністичних рухах.
Початок роботи
У 1909 році Елеанор Ретбоун стала першою жінкою, яку обрали у міську раду Ліверпуля. Вона використовувала посаду, щоб виступати за соціальне житло, поліпшення умов праці для жінок та виступала за їх право голосувати. У 1919 році вона стала на заміну Міллісент Гаррет Фосетт на посаді президента суфражистської організації “Національний союз товариств за рівноправність громадян”(NUSEC) та переїхала до Лондона. Зі своєю супутницею та колегою соціальних реформ Елізабет Макадам проживала на Ромні-стріт, 50, а у 1940 році переїхали на Тафтон-Корт, бо попередній будинок дуже постраждав від бомбардувань.
Під керівництвом Ретбоун організація “NUSEC” мала значні перемоги у своїй роботі. Мова йде про введення пенсій для вдів у 1925 році та права голосу жінок на рівні з чоловіками у 1928 році. Просування жінкою “нового фемінізму”, де потреби жінок вважались відмінними від чоловічих, призвело до того, що у 1927 році половина комітету пішло у відставку. Згодом “NUSEC” втратила вплив, але пізніше Ретбоун знайшла нове місце для своєї передвиборчої кампанії.
Варто зауважити, що жінка виступала за мирні методи боротьби, на противагу радикальним феміністкам того часу. Вона думала, що зміни прийдуть тільки завдяки мирним переговорам та поступове реформування. Вже у 1929 році жінку обрали до парламенту як незалежну депутатку від Об’єднаних англійських університетів. Вона стала найвпливовішою членкинею Палати громад й працювала до самої смерті. Виступала за права жінок не тільки у Лондоні, а в інших містах та країнах й одна з перших відкрито була проти нацистської Німеччини.
Боротьба та соціальні реформи
Після оголошення війни Німеччині, Ретбоун організувала Асоціацію сімей солдат та моряків при ратуші, у сучасності відому як “SSAFA”, де тоді підтримували дружин солдат-добровольців. Після війни вдови були без грошей на життя, тому вона почала виступати за систему сімейних виплат. Пропозиція діячки була такою, щоб виплачувати жінкам-матерям допомоги на сім’ю, а це б забезпечило родини фінансами. Врешті її план щодо виплат допомоги на сім’ю включили в Закон про сімейний благодійний фонд у 1945 році.
Свою роботу Елеанор Ретбоун зосереджувала на соціальних реформах. Вона працювала у Лондонській міській раді, де прагнула покращити умови роботи для робітничого класу та виступала за підтримку жінок. Реформаторка допомогла висунути проблеми жінок на перший план й була єдиною жінкою в парламенті. Вона змогла зберегти свою посаду та не дозволила консервативним членам парламенту вигнати її.
Факти з особистого життя
- У кінці Першої світової війни Елеанор Ретбоун з Елізабет Макадам купили будинок у Лондоні.
- Вивчення класичної літератури поряд з досвідом соціальної роботи привели до відмови від релігії. Вона вірила, що основою етики є турбота про інших.
- Елеанор Ретбоун була сестрою актора Безіла Ретбоуна, а її племінник Джон Ренкін Ретбоун був членом парламенту від Консервативної партії у Бодміні.
- За рік до смерті у 1945 році Ретбоун домоглася прийняття Закону про сімейну допомогу.
- У 1986 році Рада Великого Лондона встановила на її честь меморіальну табличку на Тафтон-Корт, Тафтон-Стріт, Вестмінстер.
- Фото Елеанор Ретбоун, а також світлини її прихильниць знаходяться на постаменті Міллісент Фосетт на Парламентській площі у Лондоні, яку відкрили у 2018 році.
- Ліверпульський університет увічнив пам’ять Ретбоун у забудові Елеанор Ретбоун, де існує Школа права, соціальної справедливості та факультет психології.
- В університеті Едж-Гілл існує гуртожиток на честь Елеанор Ретбоун на знак її роботи соціального реформатора.