Мода у місті Лондон XVII-XIX столітті

В усі часи люди полюбляли гарно вдягатися, підбирати аксесуари та тканину для майбутніх моделей одягу. Лондон був центром стильних особистостей, бо у місті було багато буржуазії, знаті, тому створювали багато унікального, модного вбрання. Від великих суконь до практичних костюмів — лондонська мода змінювалася, поєднувала традиційні, унікальні моделі з новими тенденціями та стилями.

Одяг лондонців демонстрував соціальні зміни, які проходили в місті, належність до певного класу, релігії чи навіть ідеології. Також мода тих часів відповідала політичним трансформаціям та технологічному прогресу. Далі на londonka.

Розкішні наряди

У XVII столітті Лондон збирав багатіїв королівського двору і мода показувала їх статус. Королева Єлизавета все ще залишалася іконою жіночого стилю, а з нею і пишні спідниці, жакети з вишивкою. Такими візерунками зображали квіти, птахів та різні малюнки, які можна було бачити в природі. Навіть після смерті королеви ще два десятиліття її спадок залишався — це заокруглені спідниці, які схожі на колесо, жорсткі комірці, які слуги ретельно накрохмалювали та прасували.

У середині XVII століття одяг лондонців почав спрощуватися. Почали відходити жакети з вишивкою і жінки вищого класу стали носити атлас, м’які тканини. Рукава перетворили на вільні, додаючи розрізи. Комірці ставали м’якішими, часто їх робили мереживними. Наймодніші жінки взагалі зняли комірці, що дозволило продемонструвати декольте. Також пізніше почали показувати відкриті плечі, що викликало захоплення та критику одночасно.

Процвітала торгівля тканинами, а Спіталфілдс став центром шовкоткацтва. Привозили бавовну з Індії, але люди нижчого класу не мали грошей на гарну тканину, тому носили грубий вовняний одяг, перешивали вживані речі.

Зміни XVIII століття

У XVIII столітті мода була елегантною і витонченою. У Лондоні почали використовувати легкі тканини та пастельні тони. Чоловіки носили бездоганно білу сорочку з високим комірцем. Її одягали під жакет і костюм. На ногах носили вузькі штани до колін, які називали бриджами, які надягали поверх панчіх і панталонів. Взували шкіряні туфлі, які мали шнурівки або пряжки. Завершували образ всілякі аксесуари, краватки, перука, рукавички й навіть тростина.

Жіночі сукні стали каркасними пастельних кольорів. Спідниці підтримували різними підкладками: обручі, валики, тканини. Вони мали квіткові візерунки, мереживо й таке вбрання у більшості носили аристократи. Під довгими спідницями не було видно панчохи, підв’язки, туфлі на підборах. У Лондоні були популярними модні журнали, зокрема “The Lady’s Magazine”, де можна було побачити модні новинки. Люди середнього класу дивилися на знать та копіювали моделі собі. Робочий клас виготовляв собі одяг з текстилю нижчої якості або навіть отримували його у спадщину. У місті на той час існував великий ринок вживаного одягу, текстилю. Він був настільки цінним, що його часто крали.

Важливим елементом моди того часу були перуки, які показували статус людини, але до кінця століття вони стали коротшими. Жінки прикрашали свої зачіски пір’ям, стрічками. Для людей робочого класу одяг був практичним. Вони носили прості сукні з фартухами, а чоловіки вовняні куртки.

Модні зміни XIX століття

На моду у Лондоні XIX століття вплинули соціальні зміни та індустріалізація. Промислова революція принесла прогрес у текстильному виробництві, що зробило більшість тканин доступними. Одяг став набагато легшим і зручнішим. Чоловіки вже носили фраки, бриджі та циліндри. Вони були дуже модними і демонстрували статус джентльмена і його соціальне становище.

Жіночі сукні стали шити з рюшами, що робило вбрання пишним. Сукні мали довгі рукави і виріз, їх моделі були ніжними, але все ж залишалися не дуже практичними. З аксесуарів використовували рукавички, парасолі, капелюшки. Також жінки носили корсети, щоб зробити фігуру “пісочний годинник”. Найчастіше одяг шили на замовлення і він добре сидів на фігурі. Магазини Лондона, наприклад, “Harrods”, зробили одяг доступнішим, бо механізоване виробництво тканин знизило ціни, а поява швейних машинок у 1840-х роках прискорювали пошиття одягу.

Принц Альберт, який був прихильником технічного прогресу, ініціював “Велику виставку”, яка відбулася у 1851 році в Кришталевому палаці у Гайд-парку. Там показали винаходи та новинки з Великої Британії й усього світу. Цікавим предметом з “Великої виставки” у Лондоні 1851 року була біла шкіряна жіноча рукавичка, на якій зображені головні вулиці та визначні пам’ятки Лондона. Таку карту міста створив Джордж Шові для леді, які б використовували її як путівник для прогулянок по місту.

У кінці століття мода також пов’язували з політикою. Суфражистки вдягали практичні костюми, щоб показати свою активну роль у суспільстві. Багато жінок почали здобувати освіту, стали вільнішими й боролися за виборче право. Їх спосіб життя впливав і на моду, тому певні категорії жінок вдягали штани, які ще не повністю ввійшли в моду. Їх почали носити з 1890-х років, як одяг для їзди на велосипеді.

Отже, Лондон XVII-XIX століть був не тільки споживачем, а й творцем моди. Завдяки торговим зв’язкам, культурним змінам місто стало центром модних змін. Різновид стилів, відтінків тканин від розкоші бароко до індустріальної практичності, соціальні трансформації, політичні перевтілення — кожна епоха залишила слід в історії моди.