Королівська родина завжди залишалася прикладом у багатьох сферах життя не тільки в Лондоні, а й у всій Великій Британії та навіть світі. Важливим також поставало питання одруження та весільної церемонії. Весільні традиції ХХ століття досі постають актуальними. Однак цікаво дізнатися про особливості цієї церемонії у ХІХ столітті. Тоді ще не існувало сучасних технологій і відповідно вбрання, святкування та традиції відрізнялися. Які ж головні особливості королівського весілля у ХІХ столітті можна виокремити? Далі на londonka.
Розкіш та вишуканість
Королівське весілля завжди відрізнялося неповторною розкішшю. Однак саме у ХІХ столітті відбулися певні зміни у традиціях, що заклали основу для виникнення багатьох звичаїв у подальшій світовій історії. Найбільш відомим було весілля королеви Вікторії та принца Альберта. Воно відбулося 10 лютого 1840 року. Ставлення королівської родини до одруження завжди було надзвичайно серйозним. Тож королева Вікторія мусила обрати гідного кандидата, враховуючи його статус і походження. Більш того, це весілля стало відомим на весь світ завдяки тому, що саме королева запропонувала принцу одружитися. У ХІХ столітті пропозиція від жінки вважалася надзвичайно дивним явищем. Однак це ще більше підкреслило характер та соціальний статус королеви. Також незвичним було вбрання нареченої. Королева Вікторія одягла вишукану білу атласну сукню. До цього моменту в Лондоні існувала традиція одягати пишні, але яскраві сукні, що відрізнялися за кольором. Таке вбрання передбачало подальше його використання для інших урочистих подій. Мабуть, саме завдяки королеві біла сукня стала символом нареченої і в сучасному світі. Ще однією особливістю постав перстень, виготовлений на замовлення. Це одна з найбільш дорогих та вишуканих прикрас королівської родини. Перстень був виготовлений із золота, оздоблений камінням та постав символом налагодження політичних відносин між двома державами, про що свідчать вибиті портрети принца та королеви.
Публічне видовище
Оскільки це було перше за останні сто років весілля, яке відбулося вдень, а не вночі, то з’явилася і велика кількість охочих поглянути на таке видовище. Весільна церемонія стала причиною великого натовпу лондонців. Вона відбулася у Королівській каплиці Сент-Джеймського палацу. Така частково відкрита для публіки подія також покращила ставлення населення до королеви.
Ще одним прикладом весілля ХІХ століття стало одруження принца Альберта Едуарда з принцесою Олександрою. Датська принцеса прибула до Лондона надзвичайно вишукано та урочисто. Цю процесію можна назвати більш публічним видовищем, ніж саме весілля. Прибуття відбулося через ворота Temple Bar, а місто у той момент сяяло червоними та золотими кольорами. На вулицях зібралося багато людей, які прагнули святкування. Підготовка до зустрічі принцеси Олександри тривала більше місяця, тільки на створення ілюмінацій та предметів декору було витрачено два тижні. Однак саме весілля не відрізнялося особливою пишністю та розкішшю. Однією з причин стала смерть принца Альберта, який помер менше двох років тому. Після смерті чоловіка королева Вікторія відмовилася від виконання державних обов’язків майже на десять років. Тож під час весілля принца Альберта Едуарда з принцесою Олександрою у королівській родині все ще панувала траурна атмосфера. Гості були одягнуті у вбрання більш нейтральних кольорів, адже яскравість постала недоречною. Попри усе це церемонія відбулася з дотриманням традицій. Зокрема, сукня нареченої також була традиційно білого кольору на відміну від вбрання інших жінок (у їх одязі переважали сірі, лілові та бузкові відтінки).